Тема: Інтеграція та глобалізація(10.04;13.04)
Ми мусимо навчитися чути себе українцями — не галицькими, не буковинськими, а українцями без офіційних кордонів.
Іван Франко, український письменник, громадський діяч
44.1. Поняття інтеграції та глобалізації
Інтеграція (лат. integratio — об'єднання, заповнення) — це добровільне та взаємовигідне об'єднання окремих частин у певну самостійну цілісність.
Основними суб'єктами міжнародної інтеграції є держави. Процес міжнародної інтеграції відбувається тоді, коли дві або більше держав укладають інтеграційні угоди, сподіваючись завдяки об’єднанню отримати певні переваги у світовому політичному процесі, економічній діяльності тощо. Відомі такі основні форми міжнародної інтеграції: зона преференційної торгівлі; зона (асоціація) вільної торгівлі; митний союз, спільний ринок, економічний і політичний союзи. За предметом діяльності розрізняють міжнародні організації політичні, економічні, кредитно-фінансові, з питань торгівлі, охорони здоров’я, культури.
Інтеграція має кілька рівнів свого розвитку:
1) Взаємодія на рівні підприємств та організацій — безпосередніх виробників товарів і послуг.
2) Взаємодія на рівні держав, які через утвердження відповідних законів забезпечують сприятливі умови для діяльності підприємств та організацій.
3) Взаємодія на рівні партій і організацій, соціальних груп, окремих громадян різних країн. У такий спосіб відбувається розвиток політичних, релігійних, культурних, людських та інших передумов міждержавної інтеграції.
4) Створення міждержавного об'єднання, яке починає бути якісно новим і відносно самостійним суб’єктом міжнародних відносин, що формує власну систему відносин як із кожним учасником об'єднання, так і поза ним.
Розвиток міжнародної інтеграції є одним із результатів процесу глобалізації.
Глобалізація — це процес поетапного перетворення світу в єдиний простір, у якому вільно переміщуються і поширюються капітали, товари, послуги, ідеї, стимулюючи розвиток наддержавних інститутів та створення міжнародного інституційного, правового й культурного інформаційного поля.
Простіше кажучи, глобалізація — це процес всесвітньої економічної, політичної і культурної інтеграції та уніфікації. Такі епохальні події, як, скажімо, поява еллінізму, діяльність Римської імперії, поширення буддизму, християнства та ісламу, Великі географічні відкриття та ін. — зближували культури, насаджували однакові норми й правила, поширювали однотипні моделі та коди поведінки. Тобто можна сказати, що вся світова історія — це сукупність повільних або швидких кроків держав і народів у напрямку глобального зближення. Процес глобалізації, безумовно, є об’єктивним, тобто таким, що не залежить від бажань чи небажань окремих людей. Однак наприкінці ХХ ст. цей процес суттєво прискорився і став одним із визначальних чинників світового розвитку.
Причини прискорення процесу глобалізації:
1. Науково-технічний прогрес, зокрема розвиток Інтернету, за допомогою якого відстань між державами стирається. Тепер ми маємо змогу дізнаватися новини з будь-якої точки світу, щойно вони відбулися. Також стало доступним дистанційне навчання в освітніх закладах будь-якої країни.
2. Світова торгівля стала набагато вільнішою внаслідок ліберальних заходів. Знизилися тарифи на торгівлю товарами і послугами з-за кордону.
3. Транснаціоналізація, тобто обмін між країнами тими благами, які в одній державі є в достатку, а в іншій — відсутні. Транснаціональні компанії (ТНК) нині контролюють фінансовий та інформаційний ринки, з ними так чи інакше пов’язані 80% світового ВВП.
4. Об'єднання культурних традицій. Англійська мова перетворилася на основну міжнародну мову. Усе більше людей у процесі повсякденної діяльності вступають у контакти з громадянами інших держав та іншої віри й привчаються жити та працювати у світі без кордонів.
Глобалізація та інтеграція мають чимало спільного в зовнішніх проявах: розмивання влади (деякі владні повноваження передаються з національного рівня на інший рівень: міжнародним організаціям та регіональним і місцевим структурам), ослаблення національних держав, підвищення проникності кордонів і, як наслідок, вільне переміщення фінансових потоків, товарів, послуг, робочої сили, врешті-решт, створення власної інституційної системи (виникнення міжнародних організацій). Однак треба розуміти, що зміст процесів інтеграції та глобалізації є принципово різним: якщо міжнародна інтеграція є результатом свідомих і цілеспрямованих дій і зусиль, то глобалізація — це об'єктивний історичний процес.
Поміркуйте разом
Поясніть, чому наведені нижче історичні події можна віднести до глобальних, що мають значення для всього людства. Якими були наслідки цих подій? Які ще історичні події мали загальносвітове значення?
а) I століття н.е. — зародження християнства; б) 1492 рік — відкриття Америки; в) 1980 рік — початок супутникового мовлення CNN; г) із середини 1990-х рр. — стрімке поширення Інтернету.
44.2. Вплив глобалізаційних процесів
а) Вплив на економіку.
Переваги глобалізаційного процесу:
Загострення міжнародної конкуренції та розширення ринку поглиблюють спеціалізацію і міжнародний поділ праці, що сприяє підвищенню ефективності національних виробників, поліпшенню якості товарів та послуг, розширенню асортименту і зниженню цін на продукцію та зростанню виробництва як на національному, так і на світовому рівнях.
Глобалізація сприяє залученню іноземних інвестицій і, як наслідок, збільшенню обсягів національного виробництва, кількості робочих місць, податкових надходжень.
Торгівля на взаємовигідній основі, що задовольняє всі сторони: від окремих осіб та фірм і до країн, торговельних союзів та навіть цілих континентів.
Підвищення продуктивності праці внаслідок раціоналізації виробництва на глобальному рівні та поширення передових технологій.
Загалом переваги глобалізації дають змогу поліпшити своє становище всім партнерам, які отримують можливість, збільшивши виробництво, підвищити рівень заробітної плати і життєві стандарти.
Негативний вплив глобалізації на економіку :
Переваги глобалізації розподіляються нерівномірно. Деякі суб'єкти програють від глобалізаційних процесів, утративши свої конкурентні переваги через зростання відкритості ринку. Вони змушені будуть проводити модернізацію економіки, щоб пристосуватися до нових умов, а це може призвести до безробіття та інших соціальних проблем. У підсумку відбудеться перерозподіл робочої сили, але спочатку соціальні витрати будуть великими.
Другою загрозою глобалізації є переведення фірмами-виробниками країн з високою вартістю робочої сили частини своїх виробничих потужностей до країн із низькою оплатою праці.
Високий рівень залежності економіки країни від зовнішньоекономічної кон’юнктури.
Неспроможність уряду ефективно впливати на динаміку макроекономічних показників.
Зменшення податкових надходжень та рівня керованості фінансовим сектором. ТНК мінімізують рівень оподаткування у країнах базування, акумулюючи фінансові ресурси в податкових гаванях. Відкритість фінансових ринків сприяє швидкому перетіканню капіталу під впливом спекулятивних очікувань, що негативно може відбитися на фінансовій системі тієї чи тієї країни.
б) Вплив на культуру.
Глобалізація є причиною двох діаметрально протилежних процесів у культурній сфері.
З одного боку, вона веде до стандартизації культури різних народів світу. Відходять у минуле багато національних звичаїв і традицій. Створюється глобальний інформаційний простір, у якому починають домінувати мова, культура, шоу-бізнес, кінематограф найбільш економічно розвинених націй планети. Звідси й менш економічно розвинені нації поступово втрачають свою культурну та національну самобутність через долучення до загальносвітової культури, а по суті, до культурних надбань найрозвиненіших країн.
З другого боку, глобалізація є ключем до відкриття цінностей різних національних культур. Вона сприяє їх взаємозбагаченню. Африканські та азійські мотиви простежуємо в сучасній західній музиці та образотворчому мистецтві; буддизм, іслам, даосизм знаходять чимало прихильників у західному світі, ресторани східної кухні не менш поширені, ніж «Макдональдс» і т. ін.
Крім того, тенденція до культурної уніфікації викликає рішучий опір з боку багатьох націй. На противагу глобалізації відроджується прихильність до власних культурних цінностей і традицій, прагнення до підкреслення своєї унікальності. Люди все більше схильні дорожити традиціями, релігією, мовою, культурою свого народу. Ось чому останнім часом загострюються проблеми національної самоідентичності та прагнення до самовизначення (Референдуми за самовизначення Каталонії в Іспанії, Шотландії у Великій Британії та ін.).
в) Вплив на довкілля.
Глобалізація зумовила зростання економіки та рівня споживання, що призвело до загострення екологічних проблем. Що індустріально розвиненіша країна, то вищим є ризик накопичення відходів, забруднення повітря, води і ґрунту, а в економічно менш розвинених країнах по-іншому завдається шкода довкіллю, зокрема надмірним споживанням природних ресурсів. Сьогодні світові загрожують такі екологічні проблеми, як, наприклад, зміна клімату, брак питної води та низка інших, подолати які можна тільки об'єднанням зусиль усього світового співтовариства.
г) Вплив на людину.
Формується міжнародне громадянське суспільство — різноманітні міжнародні об'єднання, які включають представників різних країн задля спрямування спільної діяльності для досягнення глобального суспільного блага. До сфери їхньої діяльності належать подолання наслідків стихійних лих, запобігання гуманітарним конфліктам і катастрофам, боротьба з епідеміями, розв’язання екологічних проблем, захист прав людини, формування міжнародних демократичних коаліцій тощо.
Відбувається поглиблення розриву Півночі (розвинуті країни) і Півдня (країни «периферії»). Про поляризацію світового співтовариства свідчать такі цифри: на початку ХХІ ст. понад 80% світового ВВП присвоювалося двадцятьма чотирма країнами, у яких проживало менше 14% населення світу.
Відкритість ринків та інтенсифікація міграційних процесів сприяють поширенню тероризму та міжнародного криміналітету. А неконтрольований приплив іммігрантів у промислово-розвинені країни світу вже сягнув тієї межі, коли вони починають створювати суттєві соціальні, політичні та інші проблеми.
Поміркуйте разом
Глобалізація для молодих людей означає більше інформації, більше можливостей, більше мобільності, різноманітності у виборі культури і способу життя. Які небезпеки має глобалізація для молоді?
Щоб сформулювати власну позицію, зверніться до матеріалів за посиланнями:
Інтеграція та глобалізація
Для завершення теми:
Що таке інтеграція та глобалізація?
Як ви розумієте значення вислову: «Розвиток міжнародної інтеграції є одним із результатів процесу глобалізації»?
Які основні причини прискорення процесу глобалізації?
Наведіть приклади зовнішніх проявів глобалізації.
Порівняйте позитивні та негативні впливи глобалізації.
Домашнє завдання: Сформулювати свої міркування в есе "Чому я бажаю (не бажаю) виїхати за кордон) .
Тема: Міжнародні відносини та міжнародне право(17.04,24.04)
Не знаю, якою зброєю люди битимуться у третій світовій війні, але в четвертій у хід підуть камені й палиці.
Альберт Ейнштейн, фізик, лауреат Нобелівської премії 1921 року
45.1. Поняття міжнародних відносин
На міжнародній арені є багато політичних акторів — держави, народи, етнічні групи, громадські організації, громадсько-політичні рухи, соціальні спільноти, транснаціональні корпорації, окремі особи. Усі вони в той чи той період можуть перебувати у стані суперництва, ворожнечі, довіри, війни, співпраці, стабільності. Взаємодія може відбуватись як на глобальному, так і на регіональному чи локальному рівнях. Головну роль у забезпеченні їхніх відносин відіграють переговори і співпраця.
Взаємини між суб’єктами міжнародних відносин можуть бути формальними (між державами) і неформальними (між соціальними спільнотами, недержавними утвореннями, економічними утвореннями, особами). Це можуть бути також дипломатичні, військово-політичні, економічні, гуманітарні, ідеологічні, правові, екологічні та інші взаємини.
Міжнародні відносини — система політичних, економічних, соціальних, культурних, військових, правових та інших зв'язків між державами й народами, а також соціальними спільнотами, організаціями, особами.
Міжнародні відносини ґрунтуються на принципах права і сили. Держава або група держав можуть поширити свій вплив, нав’язати іншим державам свої інтереси завдяки перевазі в економічних, технологічних та інтелектуальних ресурсах, дипломатичним засобам, військовій силі. У наш час кожен суб’єкт міжнародних відносин має не лише демонструвати свою силу, а й дотримуватися норм міжнародного порядку, тобто принципу права.
До середини ХХ ст. вирішення суперечок між державами з допомогою військової сили вважалося нормою. Набувши досвіду двох світових воєн, людство зрозуміло, що врегульовувати міждержавні відносини треба за допомогою політичних і дипломатичних засобів. Тому в 1945 році для підтримки міжнародного миру та безпеки було створено Організацію Об’єднаних Націй. Цілі та принципи діяльності ООН, закріплені у її Статуті, стали основними принципами міжнародних відносин, які мали бути визнані і підтримані всіма державами, міжнародними організаціями.
Миру та співпраці у взаєминах між учасниками міжнародних відносин, тобто міжнародної безпеки, досягають за допомогою так званого «нового міжнародного порядку». Уперше про новий світовий порядок заговорили, коли під час кризи у Перській затоці 1990-1991 років, члени Ради Безпеки ООН, незважаючи на ідеологічні розбіжності, ухвалили рішення про початок збройної інтервенції проти Іраку. Відтоді сформувалися основні проблеми в сучасних міжнародних відносинах: поширення міжнародного тероризму, втрата контролю над розповсюдженням ядерної зброї, поглиблення цивілізаційного розколу між народами та виникнення територій, які не контролюються державами, — так званих «сірих зон».
Міжнародний порядок — це організація міжнародних відносин, яка передбачає існування спільних інститутів, норм і цінностей для встановлення міжнародної безпеки.
Тривалий період «холодної війни» (друга половина ХХ століття), коли доля людства залежала від балансу між головними акторами того часу на міжнародній арені — США та СРСР, закінчився. Поступово сформувалася «багатополюсна» система світової політики. Водночас із США, об’єднаною Європою, Росією формуються нові центри світової політики у Південно-Східній Азії та Азійсько-Тихоокеанському регіоні.
Існування міжнародного співтовариства у нових реаліях має забезпечуватися дотриманням основних принципів сучасних міжнародних відносин: повага до державного суверенітету і суверенної рівності; незастосування сили чи погрози силою; непорушність кордонів і територіальної цілісності; мирне врегулювання спорів; невтручання у внутрішні справи; повага прав і основних свобод людини; співробітництво між державами; сумлінне виконання міжнародних зобов’язань; рівноправність і право народів розпоряджатися своєю долею.
Мовою оригіналу
Статут Організації Об'єднаних Націй
Розділ I. Цілі та Принципи
Стаття 1. Організація Об'єднаних Націй має на меті:
1. Підтримувати міжнародний мир та безпеку і з цією метою вживати ефективних колективних заходів для запобігання та усунення загрози миру й придушення актів агресії...
2. Розвивати дружні відносини між націями на основі дотримання принципу рівноправності та самовизначення народів.
3. Здійснювати міжнародне співробітництво в сфері розв'язання міжнародних проблем економічного, соціального, культурного та гуманітарного характеру й у заохоченні та розвитку поваги до прав людини й основних свобод для всіх, без розрізнення раси, статі, мови та релігії.
45.2. Урядові й неурядові міжнародні організації. Організація Об'єднаних Націй
Міжнародні організації в міждержавних відносинах можуть виступати як від свого імені, так і від імені всіх держав, що є їхніми членами. На сьогодні налічується понад 300 міжурядових і кілька тисяч міжнародних неурядових організацій (МНУО): асоціації, товариства, фонди, спілки, комітети, клуби, ліги, конференції, групи, федерації тощо. Чітких визначень міжнародних урядових і неурядових організацій нема, але є низка важливих ознак, за якими їх розрізняють.
Міжурядові міжнародні організації — це об’єднання держав, які створюються на підставі установчого документа чи міжнародної угоди, налічують більше трьох держав-учасниць, засновуються суб’єктами міжнародного права і виступають суб’єктами міжнародного права. Мають постійні органи, штаб-квартиру, поважають суверенітет держав-учасниць і не втручаються у їхні внутрішні справи. Вони займаються проблемами війни і миру, захисту природного середовища, проблемами народонаселення і ресурсів, проблемами подолання розриву між економічно розвиненими і відсталими країнами та багатьма іншими.
Додаткова інформація
Організація Об’єднаних Націй (ООН)
ООН (Організація Об’єднаних Націй) виникла у 1945 році. Україна належить до країн-співзасновниць ООН і була представлена в цій організації до 1991 року як УРСР. Офіційними мовами ООН є арабська, китайська, англійська, французька, російська та іспанська. Чотири основних органи ООН розміщені в Нью-Йорку, а Міжнародний суд ООН працює у Гаазі.
Генеральна Асамблея ООН — один із головних органів ООН, працює сесійно, складається з усіх членів організації (від кожної держави-члена ООН — не більше 5 представників). Кожен член ГА ООН, незалежно від розмірів території, кількості населення, економічної і військової сили, має один голос. ГА ООН може обговорювати будь-які питання або справи, давати рекомендації членам ООН і Раді Безпеки ООН щодо будь-яких питань. У роботі ГА можуть брати участь держави — не члени ООН, що мають статус постійних спостерігачів при ООН (Ватикан, Швейцарія). Очолює її роботу Генеральний секретар ООН, засідання веде головуючий на сесіях ГА.
Рада Безпеки ООН — головний, постійно існуючий політичний орган ООН, відповідальний за підтримку міжнародного миру і безпеки. РБ складається з 15 членів. Постійними членами є США, Велика Британія, Франція, Росія, Китай. Інших десять непостійних членів обирають щодва роки. Для ухвалення важливих рішень потрібне однакове голосування всіх п’яти постійних членів РБ. Тільки Рада Безпеки має право ухвалювати рішення про проведення операцій із використанням Збройних сил ООН. Для впливу на державу, дії якої загрожують міжнародному миру, РБ ООН може вирішити і зажадати від членів ООН вжити заходів, не пов'язаних із використанням збройних сил, зокрема повного або часткового переривання економічних відносин, засобів сполучення, а також розірвання дипломатичних відносин.
Економічна і соціальна рада ООН (ЕКОСОР) координує економічну й соціальну діяльність ООН, її спеціалізованих установ і органів, сприяє світовій торгівлі, індустріалізації та співпраці держав.
Міжнародний суд ООН розглядає справи, пов'язані з військовими злочинами, незаконним втручанням держав і етнічних чисток, інші юридичні справи.
Рада з опіки — один із головних органів ООН, який виконував завдання спостереження за управлінням підопічними територіями (територіями, що були колоніями). Формально Рада припинила своє існування, відколи остання з підопічних територій стала країною-членом ООН, але може проводити засідання, якщо цього вимагатимуть обставини.
Організація Об'єднаних Націй
| ||||
Заснована 24 жовтня 1945 р., члени-засновники — 51 держава (серед них і Україна), штаб-квартира у Нью-Йорку
| ||||
Робочі органи ООН:
| ||||
Генеральна Асамблея
|
Рада Безпеки
|
Міжнародний суд (Гаага)
|
Економічна і соціальна рада (ЕКОСОР)
|
Рада з опіки
|
Секретаріат ООН
Генеральний секретар ООН
| ||||
Спеціалізовані комісії та організації ООН
|
Регіональні комісії ООН
|
МОП — Міжнародна організація праці
|
ЄЕК — Європейська економічна комісія
|
МАГАТЕ — Міжнародне агентство з атомної енергії
| |
ФАО — Продовольча і сільськогосподарська організація ООН
|
ЕСКАТО — Економічна і соціальна комісія для Тихого океану
|
ЮНЕСКО — Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури
| |
ЮНІДО — Організація Об'єднаних Націй з промислового розвитку
|
ЕКА — Економічна комісія ООН для Африки
|
ЮНІСЕФ — Дитячий фонд ООН
| |
ВООЗ — Всесвітня організація охорони здоров’я
|
ЕКЗА — Економічна комісія ООН для Західної Азії
|
МВФ — Міжнародний валютний фонд
| |
МБРР — Міжнародний банк реконструкції і розвитку
| |
УВКБ — Управління у справах біженців
|
ЕКЛА — Економічна комісія ООН для Латинської Америки
|
МАР — Міжнародна асоціація розвитку
| |
МФК — Міжнародна фінансова корпорація, Світовий банк та інші
|
Міжнародні неурядові організації створюють фізичні чи юридичні особи держав (суб’єкти національного права) не на підставі міжурядових угод, не для отримання комерційного прибутку. Вони діють на міжнародному рівні незалежно від урядів держав і не є суб’єктами міжнародного права, але здійснюють діяльність у двох чи більше державах відповідно до основних принципів і норм міжнародного права. Неурядові організації діють на національному,
субрегіональному, регіональному або міжнародному рівнях.
Першою міжнародною організацією став Всесвітній поштовий союз (ВПС), який був створений у 1875 р. і діє досі. В Україні діє чимало міжнародних неурядових організацій різного спрямування. Проте, незалежно від виду діяльності, усіх їх можна умовно об’єднати у дві групи: ті, членом яких не є Україна (наприклад, Організація африканської єдності (ОАЄ), Ліга арабських держав (ЛАД), Азійсько-Тихоокеанська Рада (АЗПАК), ОрганізаціяПівнічноатлантичного договору (НАТО); і ті, у яких Україна є членом або ж навіть засновником (наприклад, Організація Об'єднаних Націй (ООН), Рада Європи, Організація з питань безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), Світова організація торгівлі (СОТ), Організація за демократію та економічний розвиток ГУАМ (ГУАМ)).
Додаткова інформація
Про Міжнародні неурядові організації
Карітас Інтернаціоналіс налічує понад 160 національних організацій у понад 200-ах країнах світу. Це одна з найбільших міжнародних мереж благодійних організацій у світі та Європі. Карітас діє від 1897 року, пропагуючи принципи рівності людей перед Богом без огляду на етнічну або расову належність, а також вирішення конфліктів через виконання кожним своєї частки відповідальності в дусі християнського вчення. Організація займається гуманітарними проектами, допомагає людям з інвалідністю, працює з дітьми та молоддю, протидіє торгівлі людьми. https://caritas-ua.org/karitas-v-sviti/
ХАЙЕС (англ. Hebrew Immigrant Aid Society (HIAS) — міжнародна благодійна організація, заснована 1881 року в Нью-Йорку. Метою організації є надання допомоги єврейському населенню та іншим особам, незалежно від їхньої релігійної, етнічної чи національної належності, які перебувають під ризиком переселення та потребують притулку. Від моменту створення ХАЙЕС надала допомогу в переселенні майже 4,5 млн осіб. ХАЙЕС тісно співпрацює з рядом міжнародних партнерів, зокрема з Урядом США, агентствами ООН, а також безліччю неурядових організацій.
45.3. Система міжнародної безпеки
Система міжнародної безпеки — це сукупність суверенних держав, які забезпечують міжнародну і національну безпеку та підтримують стабільний мир у регіоні своєї відповідальності, мають упорядковані структуровані зв’язки, зумовлені міжнародними договорами, та діють на підставі норм міжнародного права. У системі колективної безпеки передбачається згода надавати допомогу кожній державі-учасниці, що стає жертвою агресії. Система забезпечення колективної оборони має на меті захист своїх членів від зовнішньої агресії.
Система безпеки в Європі почала формуватися ще у XVII ст. після підписання Вестфальського мирного договору, який закінчив Тридцятирічну війну 1618—1648 рр. Це була система балансу сил, що закріплювала панівне становище імперій. Після Першої світової війни було створено Лігу Націй — першу організацію колективної безпеки у світі в ХХ столітті, яка, щоправда, головного свого завдання — недопущення війни — не виконала. Від закінчення Другої світової війни діє система колективної безпеки, створена в рамках ООН. Принцип колективної безпеки притаманний усім сучаснимміжнародним організаціям Європи, зокрема ОБСЄ, НАТО, ЄС та ОДКБ. Зобов'язання з колективної оборони держав-учасниць виявляються лише в діяльності НАТО, ОДКБ та умовно ЄС. Саме ці чотири міжнародні організації (ОБСЄ, ЄС, НАТО, ОДКБ) визначають нині «архітектуру» європейської безпеки. Про неефективність цієї системи свідчить порушення РФ українських кордонів. Країни-гаранти нашої безпеки не змогли цьому запобігти, незважаючи на підписаний ними Будапештський меморандум, про що йтиметься далі.
Система міжнародної безпеки:
— Створення ефективних гарантій миру
— Підтримання економічних, політичних, соціальних, військових, міжнародних відносин, що гарантують захист від зовнішніх загроз, унеможливлюють війни, конфлікти і сутички
— Створення умов, потрібних для існування і функціонування держав, забезпечення їхнього повного суверенітету та рівноправних відносин з іншими країнами;
— Захист безпеки громадян, суспільства та національних інтересів держав
Для завершення теми:
Що таке міжнародні відносини?
Як ви розумієте значення вислову: «Міжнародна безпека забезпечується за допомогою нового міжнародного порядку»?
Які основні цілі та принципи діяльності ООН?
Наведіть приклади організацій, які забезпечують систему європейської безпеки.
Порівняйте поняття: «урядові міжнародні організації» та «неурядові міжнародні організації»
Складіть перелік найпотужніших міжнародних організацій, створених у другій половині ХХ століття. За допомогою додаткових джерел інформації визначте їхні цілі, учасників та місцезнаходження штаб-квартири. Виокремте організації, до складу яких входила Україна на час заснування чи ввійшла в роки незалежності.
З'ясуйте, які міжнародні організації виникли у ХХІ столітті. Використайте додаткові джерела інформації. Підготуйте повідомлення про діяльність органів ООН та її спеціалізованих комісій (на вибір).
Тема: Україна - член європейського та світового співтовариства(27.04;4.05)
Не буває так, аби дощило у сусідів, а ваші ноги залишилися сухими.
Китайське прислів’я
49.1. Міжнародна співпраця: мир заради майбутнього
Після Другої світової війни задля впорядкування повоєнного світу активно налагоджувалося міжнародне співробітництво. Звісно, найширша співпраця проводилася під егідою ООН. Окремої уваги заслуговує діяльність миротворчих військ ООН, які покликані забезпечувати мир і надання гуманітарної допомоги, здійснювати спостереження за виконанням перемир'я та контроль за буферними зонами між сторонами конфліктів. Від часу першої миротворчої місії ООН на Близькому Сході у 1948 році (ця місія триває й досі) було проведено 71 миротворчу операцію, переважно у Близькосхідному та Африканському регіонах. На сьогодні «блакитні шоломи» здійснюють 16 місій, зокрема у Косово, на Гаїті та у зоні Кашмірського конфлікту між Індією і Пакистаном. Не завжди миротворцям вдається забезпечити виконання покладених на них функцій і захистити цивільне населення.
Від 1992 року Україна бере участь у міжнародних миротворчих операціях ООН. Зовсім недавно для співпраці у сфері безпеки і оборони створено нову програму Європейського Союзу — PESCO. Угоду про початок Постійного структурного співробітництва (PESCO) підписали у Брюсселі 25 країн ЄС 11 грудня 2017 року. Основна ідея цієї програми — розвивати спільні оборонні можливості, інвестувати у спільні проекти та підвищити оперативну готовність збройних сил кожної країни. Тобто спільно виконувати те, що кожна з країн зараз робить самостійно. До PESCO ввійшли такі країни: Австрія, Бельгія, Болгарія, Чехія, Хорватія, Кіпр, Естонія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Греція, Угорщина, Італія, Ірландія, Латвія, Литва, Люксембург, Нідерланди, Польща, Португалія, Румунія, Словенія, Словаччина, Іспанія та Швеція.
Можна навести чимало прикладів результативної міжнародної співпраці. Це спортивні змагання, музичні та кінофестивалі, мистецькі та наукові форуми, заходи у сфері охорони здоров’я та довкілля, міжнародний молодіжний рух, торгове співробітництво.
Скажімо, Всесвітня організація руху скаутів налічує 15 млн осіб у багатьох країнах світу. Обов’язковими для 194-ох держав є Міжнародні медико-санітарні правила — міжнародний договір, який діє від 1951 року і був оновлений у 2005 р. у рамках діяльності ВООЗ (Всесвітньої організації з охорони здоров’я). Близько 97 мільйонів добровольців усього світу налічує Міжнародний рух Червоного Хреста і Червоного Півмісяця — гуманітарний рух, метою якого є захист людського життя та здоров’я. Мабуть, добре відомою для вас є діяльність міжнародної екологічної організації «Ґрінпіс» («Зелений світ»), яка активно діє від 1970 року.
Наукове міжнародне співробітництво — це не лише симпозіуми та конференції, а й спільні науково-технічні дослідження, міжнародне ліцензування, обмін науково-технічними документами. Загальновідомим прикладом колективної наукової діяльності є Великий адронний колайдер (англ. LargeHadron Collider, LHC). Понад 10 тисяч науковців та інженерів із понад 100 країн світу, зокрема й України, здійснюють розробку та фінансування цього проекту. Функціонує він у Європейському центрі ядерних досліджень (CERN), поблизу Женеви (Швейцарія). Цей найбільший у світі прискорювач елементарних частинок розташований у тунелі окружністю 27 км, на глибині до 175 метрів під землею на кордоні Франції та Швейцарії. Українські «Авіалінії Антонова» допомогли компанії «SpaceX» здійснити тестовий запуск ракети Falcon Heavy. Це було випробування першої ракети, яка здатна доставити людей на Марс і є значно дешевшою від своїх аналогів. Лише український вантажний літак Ан-124-100 «Руслан» зміг перевозити великогабаритні частини ракети.
Організації із 38 країн стали претендентами на співробітництво та фінансування за програмою Креативна Європа (Creative Europe). Це рамкова програма Європейського Союзу, спрямована на підтримку культурного і креативного секторів Європи з бюджетом 1,46 млрд € у галузі культури на 2014—2020 роки. Вона складається із двох підпрограм, «Культура» і «Медіа».
49.2. Європейське і світове співробітництво. Факти і перспективи
Система міжнародних зв’язків стрімко ускладнюється і набуває багатовимірного характеру — економіка, фінанси, сфера безпеки. Для координованої та узгодженої взаємодії міжнародних суб’єктів потрібно щоразу більше спільних зусиль міжнародного співтовариства. І тому дуже важливо мати стабільні й водночас гнучкі та диференційовані механізми взаємин України з ключовими міжнародними акторами.
Організація Північноатлантичного договору
НАТО (NATO, North Atlantic Treaty Organisation) — міжнародна організація, створена 4 квітня 1949 року для колективної оборони країн Західної Європи та Північної Америки. Засновницями НАТО стали Бельгія, Велика Британія, Данія, Канада, Ісландія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Португалія, США, Франція. У різний час до НАТО приєдналися Греція, Туреччина, Німеччина, Іспанія, Польща, Угорщина, Чехія, Болгарія, Естонія, Латвія, Литва, Румунія, Словаччина, Словенія, Албанія, Хорватія, Чорногорія.
Збройний напад на одного або на кількох членів НАТО розглядається як напад на всіх її членів. Такі безпрецедентні гарантії безпеки, територіальної цілісності, недоторканості кордонів та державного суверенітету не дає жодна з наявних на сьогодні колективних систем безпеки. Нині членами НАТО є 29 країн. Ухвалення всіх рішень в Альянсі відбувається на засадах одностайності. Кожна країна-член НАТО має право вето. НАТО не має власних збройних сил, у розпорядженні Альянсу є збройні сили країн-членів. Будь-яка держава-член має необмежене право виходу з Альянсу.
У 1994 році Україна приєдналася до програми «Партнерство заради миру» (ПЗМ), а вже у 1996 році брала участь у розгортанні KFOR — міжнародних сил під керівництвом НАТО, відповідальних за забезпечення стабільності в Косово. 9 липня 1997 року в Мадриді підписано Хартію про Особливе партнерство, засновано Комісію Україна — НАТО. Влада України у 2010 році відмовилася від підготовки України до вступу в НАТО і ліквідувала національний центр з питань євроатлантичної інтеграції.
НАТО у 2014 році висловило готовність розглянути заяву України на вступ до Північноатлантичного договору, але для цього Україна має відповідати стандартам та принципам, які є умовою набуття членства в Альянсі. Тоді ж Верховна Рада України ухвалила відмову від позаблокового статусу. Україна є єдиною країною-партнером НАТО, що бере участь у всіх основних поточних миротворчих місіях під її егідою.
Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ)
Organization for Security and Cooperation in Europe. Заснована в Гельсінкі у 1975 році, до 1995 називалася НБСЄ. До організації входять 57 країн Північної Америки, Європи та Центральної Азії. Штаб-квартира розміщена у Відні (Австрія).
Гельсінський Заключний акт НБСЄ 1975 року охоплює широке коло стандартів міжнародної поведінки та зобов'язань. ОБСЕ виконує такі функції: контроль за поширенням зброї, дипломатичні зусилля з урегулювання конфліктів, економічна безпека, захист прав людини, розвиток демократичних інститутів, моніторинг виборів. Україна стала членом ОБСЄ 30 січня 1992 року і бере участь у роботі всіх її керівних інституцій: Парламентській асамблеї НБСЄ, Раді міністрів, Постійній раді ОБСЄ.
Світова організація торгівлі (СОТ)
Це міжнародна організація, створена у 1995 році для розробки системи правових норм міжнародної торгівлі та контроль за їх дотриманням. Головними цілями Організації є забезпечення тривалого і стабільного функціонування системи міжнародних торговельних зв’язків, лібералізація міжнародної торгівлі, поступове скасування митних і торговельних обмежень, забезпечення прозорості торговельних процедур. Штаб-квартира розташована в Женеві (Швейцарія). Станом на вересень 2015 року членами СОТ були 161 країна світу. Україна набула повноправного членства в СОТ у 2008 році після 14-ти років переговорного процесу й отримання статусу країни з ринковою економікою.
Додаткова інформація
Про ЮНЕСКО
ЮНЕСКО (United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization, UNESCO) — міжнародна організація, спеціалізована установа Організації Об'єднаних Націй, яка при співпраці своїх членів-держав у галузі освіти, науки, культури сприяє ліквідації неписьменності, підготовці національних кадрів, розвитку національної культури, охороні пам'яток культури тощо.
Поміркуйте разом
1. Що випливає з членства в НАТО для України та її громадян? Які сторони їхнього життя зачіпає участь у НАТО?
2. Чи погоджуєтеся ви з тим, що: 1) вступ України в НАТО сприятиме поліпшенню інвестиційної привабливості країни в очах міжнародних інвесторів, 2) членство України в НАТО передбачає комплексну трансформацію держави у напрямку наближення її до стандартів розвинених демократій, 3) вступ України в НАТО потребує величезних зусиль, послідовності дій, щоденної копіткої роботи?
Щоб сформулювати власну позицію, зверніться до матеріалів за посиланнями:
https://censor.net.ua/f2483765
http://natoua.org/news.php?nid=20
https://www.pravda.com.ua/articles/2006/05/29/3111403/
Практичне завдання
Прочитайте текст і дайте відповіді на запитання:
1. Які аргументи «за» вступ України до НАТО наводять європейці?
2. Як ви ставитеся до вступу України у НАТО і чому?
58% європейців підтримують вступ України в НАТО — свідчать результати соціологічного дослідження, проведеного у 2017 р. на замовлення Ялтинської Європейської Стратегії (YES). Під час дослідження були опитані громадяни семи країн Євросоюзу — Німеччини, Франції, Італії, Литви, Великої Британії, Польщі та Нідерландів. Майже в кожній країні, де проводилося дослідження, більшість виступає за те, щоб прийняти Україну в члени Північноатлантичного альянсу. Навіть у Франції та Нідерландах за це виступає 49%, в інших країнах рівень підтримки більший. У Литві та Польщі він сягає 72% і 76% відповідно. Головним аргументом на користь інтеграції України в НАТО європейці вважають її протистояння з Росією (40% від кількості тих, хто підтримує вступ). Крім того, 28% вважають, що вступ України в НАТО посилить здатність Європи протистояти російській агресії. http://ua.interfax.com.ua/news/political/449093.html
49.3. Участь України у міжнародних організаціях
Нині Україна — повноцінний член міжнародної спільноти, але у ХХ столітті так було не завжди. Від часу входження в Радянський союз і до завершення Другої світової війни Україна (тоді — УРСР) взагалі не мала власного органу для зовнішньополітичної діяльності. «Де-юре» Україна була представлена на міжнародній арені, однак «де-факто» повноважним самостійним учасником міжнародної політики не стала. Її зовнішньополітична діяльність тоді мала здебільшого формальний характер, бо здійснювалась у фарватері зовнішньої політики СРСР.
Новий етап у зовнішньополітичній діяльності України розпочався після проголошення Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року. З ухваленням Акта проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року та підтвердженням його на Всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 року почалася розбудова повноцінних двосторонніх відносин із зарубіжними країнами, набуття членства й утвердження в багатьох міжнародних організаціях. Україна стала правонаступницею УРСР на міжнародній арені.
Світова спільнота охоче прийняла молоду самостійну державу у своє товариство. Хвиля дипломатичного визнання була безпрецедентною: лише з 2 по 31 грудня 1991 року незалежність України визнали 37 держав. Перші 5 із них: Польща, Канада, Угорщина, Литва, Латвія. З-поміж інших, упродовж місяця нашу державу визнали також Росія, США, Ізраїль, Німеччина, Китай, Франція, Велика Британія. За перші роки незалежності Україну визнало понад 170 зарубіжних країн. Україна уклала і виконує понад дві тисячі міжнародно-правових документів.
На сьогодні Україна, за даними Міністерства зовнішніх справ (МЗС), є учасницею понад 90 як міжурядових, так і неурядових міжнародних організацій. Згідно зі статтею 106-ою Конституції України, керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави здійснює Президент України.
Міністерство закордонних справ України від часу проголошення незалежності очолювали Анатолій Зленко, Геннадій Удовенко, Борис Тарасюк, Костянтин Грищенко, Арсеній Яценюк, Володимир Огризко, Петро Порошенко, Леонід Кожара, Андрій Дещиця. Від червня 2014 року Міністром закордонних справ України є Павло Клімкін.
Практичне завдання
Ознайомтеся з інформацією про міжнародні організації, членом яких є Україна (див. табл.) та виконайте завдання.
1. Простежте на карті місця розташування штаб-квартир міжнародних організацій (країна-місто).
2. Виокремте організації, членом яких Україна була до 23 серпня 1991 року, та розташуйте їх у хронологічній послідовності набуття Україною членства у цих організаціях.
3. Установіть організації, членом яких організацій Україна стала в роки незалежності.
4. Ознайомтеся на сайті Міністерства закордонних справ України із Єдиним державним реєстром міжнародних організацій, членом яких є Україна (http://mfa.gov.ua/ua/about-ukraine/international-organizations/io-register). та визначте для обраних вами в запропонованій тут таблиці організацій статус членства і Центральний орган виконавчої влади, відповідальний за виконання фінансових зобов'язань перед міжнародною організацією.
Витяг із Єдиного державного реєстру міжнародних організацій, членом яких є Україна станом на 01.01.2017
| |
Назва міжнародної організації
Дата набуття Україною членства у ній
|
Адреса штаб-квартири міжнародної організації та її представництва в Україні
|
Всесвітній поштовий союз (ВПС)
Universal Postal Union (UPU) — 1947
|
Weltpoststrasse 4, CH-3000 Berne 15, Switzerland
|
Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ)
World Health Organization (WHO) — 1948, 1992
|
CH-1211 Geneve 27, Switzerland
м. Київ, вул. Боричів Тік, 30
|
Міжнародна організація кримінальної поліції (МОКП) — Інтерпол
International CriminalPolice Organization (ICPO) — Interpol — 1992
|
200, quai Charles de Gaulle 69006, Lyon, France
м. Київ, вул. Богомольця, 10
|
Міжнародна організація праці (МОП)
International Labour Organization (ILO) — 1954
|
4 route des Morillons, CH-1211 Geneve 22, Switzerland
м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10
|
Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ)
International Atomic Energy Agency(IAEA) — 1957
|
Wagramerstrasse 5, PO Box 100, A-1400 Wien, Austria
|
Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР)
International Bank for Reconstruction and Development (IBRD) — 1992
|
1818 H Street NW, Washington DC 20433, USA
м. Київ, Дніпровський узвіз, 1
|
Міжнародний валютний фонд (МВФ)
International Monetary Fund (IMF) — 1992
|
700 19th Street, NW, Washington DC 20431, USA
01021, м. Київ, Кловський узвіз, 5
|
Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ)
Organization for Security and Cooperation in Europe (OSCE) — 1992
|
Karntnerring 5-7, A-1010 Wien, Austria
Офіс кординатора проектів ОБСЄ: 01054, Київ, вул. Дмитрівська, 18/24
|
Організація за демократію та економічний розвиток — ГУАМ
Organization for Democracy and Economic Development-GUAM — 2006 (ств 2001 р.)
|
01001, м. Київ, вул. Софіївська, 2-А, Україна
|
Організація Об’єднаних Націй (ООН)
United Nations Organization (UN) — 1945
|
New-York NY 10017, USA
01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 1
|
Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки та культури (ЮНЕСКО)
United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization (UNESCO) — 1954
|
7 Place de Fontenoy, f-75352 Paris 07SP, France
|
Рада Європи (РЄ)
Council of Europe (CE) — 1995
|
Palais de l'Europe, F-67075 Strasbourg CEDEX, France
04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8
|
Світова організація торгівлі (СОТ)
World Trade Organization (WTO) — 2008
|
William Rappard, Rue de Lausanne 154, CH-1211 Geneva 21, Switzerland
|
Додаткова інформація
Про участь України в ООН
У 2000—2001 роках Україна входила до складу непостійних членів Ради Безпеки ООН. Представник України, Геннадій Удовенко, був обраний головуючим 52-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН (це найвища посада в ООН). За час членства в ООН Україну чотири рази обирали непостійним членом РБ ООН (у 1948—1949, 1984—1985, 2000—2001, 2016—2017 роках), шість разів обирали членом Економічної і Соціальної Ради, двічі — членом Ради ООН з прав людини (востаннє — на період 2008—2011 рр.).
Упродовж 25-ти років своєї незалежності Україна взяла участь у понад 20-ти місіях ООН, надавши ООН понад 34 тис. військовослужбовців і представників МВС. У 2017 р. близько 500 військовослужбовців Збройних сил України та працівників Міністерства внутрішніх справ України брали участь у семи миротворчих операціях ООН (у ДР Конго, на Кіпрі, у Косово, Кот-д’Івуарі, Ліберії, Судані та Південному Судані).
Наша держава є учасником усіх міжнародних конвенцій і протоколів, що регулюють боротьбу з тероризмом. Україна є учасницею Рамкової конвенції ООН про зміну клімату та її Кіотського протоколу й однією з перших у 2016 році ратифікувала нову глобальну кліматичну угоду — Паризьку угоду.
27 березня 2014 р. після незаконного референдуму в Криму ГА ООН схвалила резолюцію «Територіальна цілісність України» (A/RES/68/262), положеннями якої підтверджується суверенітет, політична незалежність, єдність та територіальна цілісність України в межах її міжнародно визнаних кордонів, невизнання проведення так званого референдуму та відповідно будь-якої зміни статусу АРК та м. Севастополя («за» — 100, «утрималися» — 58, «проти» — 11). Схвалення цього документа засвідчило підтримку міжнародним співтовариством України в боротьбі з російською агресією.
19 грудня 2016 р. під час 71-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН була ухвалена резолюція «Стан з правами людини у Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (Україна)» (A/RES/71/205), яка підтверджує суверенітет та територіальну цілісність України та визнає АР Крим і місто Севастополь тимчасово окупованою територією. Важливим елементом цього документа є застосування у термінології ООН визначення «окупаційна влада» щодо статусу РФ у Криму. Джерело: http://mfa.gov.ua/ua/about-ukraine/international-organizations
Для завершення теми:
Що таке НАТО, ОБСЄ, СОТ?
Як ви розумієте значення слів система безпеки і співробітництва в Європі?
Які переваги надає членство в СОТ?
Назвіть основні цілі НАТО та ОБСЄ, визначте компетенцію їхніх органів.
Зіставте і порівняйте основні аспекти діяльності НАТО й ОБСЄ.
Підготуйте повідомлення про співпрацю України з НАТО. Визначте етапи та результати цієї співпраці.
Визначте перспективи збереження та розширення НАТО і ЄС. Скористайтеся матеріалами за посиланням:
https://www.nato.int/docu/review/2007/issue2/ukrainian/art6.html (НАТО і Європейський Союз: співробітництво і безпека)
Доберіть із різних джерел додаткову інформацію щодо особливостей співпраці України з міжнародними організаціями, зокрема з ООН, ОБСЄ та їхніми інституціями.
Тема: Практичне заняття: "Глобальні проблеми людства"
(8.05;15.05)
Мета: навчальна - сформувати знання про
актуальність глобальних проблем світу; навчитися аналізувати поширення
глобальних проблем та їх прояв на території України; вчитись обґрунтовувати можливі шляхи подолання;
розвивальна - розвивати вміння
оцінювати наслідки прояву глобальних викликів
для окремих регіонів і країн світу, роль світової громадськості та
міжнародних організацій у їх вирішенні; показувати на карті країни, які
володіють ядерною зброєю; вдосконалювати вміння працювати з різномітними
джерелами інформації, вчитись її аналізувати, робити висновки; розвивати вміння
висловлювати свою думку;
виховна - виховувати небайдуже
ставлення до подій в світі та в Україні зокрема, екологічну свідомість.
Очікувані результати: учні
називають глобальні проблеми людства; наводять приклади регіонів, де
відбуваються збройні конфлікти, показують їх на карті Європи і світу; характеризують поширення глобальних
проблем; аналізують їх сутність, причини виникнення; показують на карті країни,
що володіють ядерною зброєю, найбільші в світі райони екологічної катастрофи;
обгрунтовують можливі шляхи подолання глобальних проблем.
Тип уроку: урок
засвоєння нових знань.
Обладнання: підручник,
атласи, політична карта світу, фізична карта світу, комп’ютер, проектор, екран,
презентація.
Опорні та базові поняття: глобальні проблеми війни і миру тероризму, екологічна проблема.
Епіграф: «Природа такий же
унікум, як картина Рафаеля. Знищити легко, відновити неможливо» А.Бородін.
Хід уроку
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності
Ø Пригадайте, які проблеми людства ми аналізували на уроках
географії в попередніх класах?
(Вивчаючи фізичну географію України найчастіше згадували
екологічні проблеми, проблему війни і миру, тероризму).
Ø Про які проблеми людства
найчастіше згадують у засобах
масової інформації?
(Засоби масової інформації говорить про проблеми, які актуальні для більшості
населення світу, для всіх країн).
Так, дійсно. Проблеми, які охоплюють увесь світ,
створюють реальну загрозу існуванню людства та потребують для свого розв’язання спільних дій усіх країн і народів.
Проблемне питання. Відомому
англійському драматургу Б. Шоу журналіст поставив запитання. Це було після
Другої світової війни. «Під час Першої світової війни головною зброєю були
гармати і кулемети, під час Другої світової – літаки і танки. А що буде
найважливішою зброєю у випадку початку Третьої світової війни?»
Бернард Шоу,
який вмів дотепно відповідати на запитання, сказав: «Цього я не знаю, але
впевнений, що головною зброєю Четвертої світової війни будуть лук і стріли.»
Завдання: прокоментуйте слова слова драматурга.
ІV.
Оголошення теми, цілей і завдань уроку.
V. Вивчення нового матеріалу.
Прийом «Розповідь вчителя»
1. Глобальні проблеми людства.
Проблеми, які стосуються інтересів усіх країн і народів,
усього людства, називаються глобальними. Вони поділяються на політичні,
економічні та соціальні проблеми.
(Історича довідка. Глобальні
проблеми виникли на рубежі ХІХ і ХХ
століть, коли в результаті колоніальних завоювань усі заселені території світу
були поділені між провідними країнами
світу і втягнуті у світове
господарство. У цей час
зародилася і перша глобальна політична
криза, що вилилась у Першу світову
війну. Саме світ війни, до яких були залучені людські і матеріальні
ресурси більшості країн світу показали, що світові проблеми, насамперед
політичні, треба вирішувати мирним шляхом. Для цього після Першої світової війни
була створена Ліга Націй, а після Другої світової - Організація Об’єднаних націй (ООН).)
Отже, глобальні проблеми – це сукупність нагальних
потреб, які охоплюють увесть світ, створюють
реальну загрозу існуванню людства
та потребують для свого розв’язання
спільних дій усіх кран та народів.
2. Проблема війни і миру
Розповідь вчителя.
Проблема війни сьогодні безпосередньо пов’язана з
поширенням ядерної зброї. За останні
роки до країн так званого «ядерного клубу» (США, Росія, Китай, Франція, Велика Британія), приєдналася
Індія, Пакистан, Ізраїль, КНДР. Ці країни єсвітовими лідерами за витратами на оборону. Існують також
країни, які підійшли до виробництва
ядерної зброї – Японія, Бразилія, Аргентина, деякі країни Південної Америки.
Про свій без’ядерний статус оголосила України, Казахстан та Білорусь.
Вчені підрахували,що за останні 6 тис. років людство
людство пережило 14,5 тис. воєн, у яких загинуло 3,6 млд. Осіб. Певні
епохи чи різні їх періоди визначали типи воєн за характером суперечностей.
Сучасні війни набувають характеру економічної,
психологічної, терористичної, дипломатичної, екологічної боротьби. Часто війни
ХХІ століття називають гібридними або
комплексними.
Що таке гібридна війна і як приклад, гібридна війна
України з Росією.
Завдання:
-
Проаналізуйте
кількість обстрілів в зоні АТО .
3. Проблема тероризму.
VІ.
Закріплення вивченого матеріалу.
Проаналізуйте дані звіту "Глобальні індекси тероризму 2017"
Інституту економіки та миру :
-
Місця
здійснення терористичних атак з 2000-2013 рр;
-
Кількість
терористичних актів у світі з 2006-2014 рр;
-
Кількість
загиблих з 2000-2016 рр;
-
Десять
найнебезпечніших терористичних організацій з 2000-2013 рр;
VІІ.
Домашнє завдання.
1.
Опрацювати
матеріал
2. Назвати шляхи вирішення глобальних проблем.Визначити держави світу, у яких рівень терористичної
активності невисокий. Чи є серед них країни-сусіди України?
Тематичний контроль. Урок узагальнення(22.05; 25.05)
Виконати тести до 27 травня!!!
Підсумковий урок до курсу "Громадянська освіта"(29.05)
Зверніть увагу !!! Річна оцінка йде в атестат 11 класу!!! Бажаю вдачі!!!
Виконати тести до 27 травня
Комментариев нет:
Отправить комментарий