7 клас історія України

Відповісти на тести
https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSfa9AtuVaBH_8W4_9nAuJEIHhll9zveplsZBZLB14q0bAx2LQ/viewform?usp=sf_link

Дати відповіді після перегляду відповідей!

 Тема: "Король Данило -будівничий  Галицько- Волинської держави"( 1.04.2020)

https://naurok.com.ua/urok-na-temu-korol-danilo---budivnichiy-galicko-volinsko-derzhavi-17860.html

Продивитися відео, перейти по ссилці і ознайомитися з матеріалом і відповісти на тести .

: ТЕМА: "Галицько-Волинська держава за наступників Данила Галицького"( 8, 15 квітня)                           Мета:розкрити основні напрямки діяльності нащадків Данила Галицького та причини занепаду Галицько-Волинської держави; сприяти формуванню навичок самостійної роботи та розвитку критичного мислення учнів, сформувати уявлення про роль особистості в історичному процесі, уміння аналізувати історичні факти й події, давати оцінку діяльності галицько-волинських правителів. 

Очікувані результати:учні зможуть: називати галицько-волинських князів — наступників Данила Галицького; характеризувати заходи, до яких вдавалися Даниловичі, щоб утримати могутність Галицько-Волинської держави; аналізувати політику останніх галицько-волинських князів; характеризувати боротьбу Польщі, Угорщини та Литви за землі Галицько-Волинської держави в 40—80-ті рр. XIV ст.; визначати становище Волині за правління Любарта. 

 Персоналії:Лев, Шварно та Мстислав Даниловичі, Володимир Василькович, Юрій І, Андрій та Лев ІІ, Юрій ІІ Болеслав, Любарт. 

Дати:1270—1301 рр. — володарювання Льва Даниловича, 1303 р. — утворення окремої Галицької митрополії, 1323 р. — припинення династії Романовичів; 1349 р. — втрата незалежності Галицько-Волинської держави; 1387 р. — припинення існування Галицько-Волинської держави. 

I.   Організаційна частина

Оголошення теми та очікуваних результатів.

II. Актуалізація опорних знань

Перегляд відеофільму.

III.  Вивчення нового матеріалу

План вивчення нового матеріалу

1.   Політика наступників Данила Романовича.

2.   Правління останніх Романовичів.

3.   Припинення існування Галицько-Волинської держави.

4.   Історичне значення Галицько-Волинської держави.

 1.   Політика наступників Данила Романовича

Розповідь учителя

Після смерті Данила Галицького влада перейшла до його брата Василька Романовича.

Василько Романович

Василько Романович — князь володимирський, син волинсько-галицького князя Романа II Мстиславича від його другої дружини Анни. У листі Папи Римського до Данила I Романовича від 26 серпня 1247 р. названий «королем Володимира». Після смерті батька (1205 р.) Василько Романович разом із матір’ю та старшим братом Данилом, рятуючись від міжусобних чвар, утекли до Польщі. Скориставшись міжусобною боротьбою, польський король Лешко I Білий та угорський король Андрій II почали інтервенцію на Галицько-Волинську Русь. У 1207 р. Василько був обраний князем у Бересті; того самого року за підтримки Краківського князя Лешка I Білого отримав від Олександра Всеволодовича Белзьке князівство, поступившись останньому містами Угровеськ, Верещин, Столп’є і Комов. У 1215 р. за допомогою Лешка Білого Данило і Василько повернули собі Володимирське князівство. У 1227 р. Данило Романович із Васильком провів похід на Луцьк проти Ярослава Ігоровича, який завершився здачею міста й полоном Ярослава Ігоровича. Після походу Василько Романович розширив свої володіння, отримавши від брата Луцьк і Пересопницю. 26 березня 1228 р. Данило I Романович разом із Васильком провів успішний похід на Чорторийськ, у якому князювали ворожі Данилу пінські князі. Похід завершився взяттям міста й полоном пінських князів. У 1228 р. під час облоги Кам’янця армією київсько-пінської коаліції Данило і Василько разом із їх союзником Олександром Белзьким зробили стрімкий масований похід на Київ, який змусив київського та чернігівського князів зняти облогу й піти на примирення з Романовичами. У 1229 р. Данило й Василько допомогли Конраду I Мазовецькому в міжусобній війні та взяли участь у поході на Польщу й облозі Калиша. У 1230 р. Романовичі об’єднали у своїх руках Волинь. Наступні вісім років (1231—1238 рр.) вони вели війну за свою другу «вотчину» Галичину, яка була окупована угорцями. На чолі волинського полку взяв участь у 1245 р. в Ярославській битві, у якій було розгромлено загони угорського та польського королів. У 1248 р., згідно з літописом, Василько Романович відбив грабіжницький набіг ятвягів, наздогнавши та розгромивши їх під Дрогичином. Було знищено 40 ятвязьких «князів». Після смерті в 1264 р. Данила Романовича Галицького фактично правив усім Галицько-Волинським князівством.

Робота із джерелом

Прочитайте уривок із твору М. Слабошпицького «З голосу нашої Кліо» про перебування Льва Даниловича у Львові та дайте відповіді на запитання.

По смерті батька Лев правив виділеними йому землями і жив у Галичі. Якось він сказав братам — Мстиславові та Шварну…: «Львів мені миліший, перенесу столицю з Галича до Львова». І молоде місто, засноване його батьком, стало рости та розбудовуватися. Багато гарних і величних споруд з’явилося тоді в ньому. І татари не перечили цьому — Лев умів підтримувати з ними мирні стосунки… На вулицях Львова вже чути було і німецьку, й польську, й угорську мови. А потім залунала й вірменська — з дозволу Лева тут оселилася ціла вірменська колонія. Збереглася про те спеціальна княжа грамота, у якій Лев давав притулок людям з Кавказу, чия батьківщина переживала… трагічні часи… Львів став їм другою батьківщиною… Місто Лева швидко стало знаним на всю Європу. Це була столиця все ще сильної держави і важливий культурний центр. Князь спробував розширити свої володіння, здійснив похід на Польщу, щоб приєднати собі й краківські землі. Однак похід той був невдалий, Лев повернувся додому ні з чим. Тепер він більше дбав про мир та спокій у своїй державі, де процвітали всякі ремесла й науки, виростали церкви й монастирі — свідчення заможності краю.

1)  Завдяки чому місто Львів стало процвітати та стало знаним у всій Європі?

2)  Дайте власну оцінку діяльності князя Льва Даниловича у Львові.

Аналіз інформації

Дослідник І. Крип’якевич зазначав, що «Лев був талановитим володарем, з незвичайною енергією проводив свої плани, намагався скупчити в своїх руках якнайбільшу територію і вести провід над іншими членами свого роду».

1)  Використовуючи історичні факти, доведіть або спростуйте наведене твердження.

2)  Поміркуйте, чому Льву не вдалося відновити єдності Галицько-Волинського князівства.

3)  Дайте власну оцінку діяльності Льва Даниловича.

Історичний портрет

Лев Данилович

Лев Данилович — галицько-волинський князь (1264—1269 рр.), король Русі (1269—1301 рр.), великий князь київський (1271—1301 рр.), син короля Данила I Галицького. У 1247 р. (за іншими даними — 1251—1252 рр.) для зміцнення союзу з Угорським королівством одружився з дочкою Бели IV — Констанцією. У 1252 р. допомагав батькові воювати з монголо-татарськими ордами на чолі з Куремсою. Після смерті короля Данила I (1264 р.) успадкував Перемиське князівство і Львів (місто назване на честь Льва I Даниловича), яке, згідно з хронікою Б. Зиморовича, іншими давніми документами, він заснував, спорудивши тут Високий замок, Низький замок, Княжий палац. Близько 1269 р. — після смерті брата Шварна Даниловича, успадкував Галицьке, Холмське, Белзьке, Дорогичинське князівства, а також королівський титул. У 1272 р. — переніс столицю Руського королівства до Львова. Підтримував жваві дипломатичні зв’язки з Чехією, Угорщиною, Литвою, Тевтонським орденом. Після смерті краківського князя Болеслава V Соромливого (1279 р.) у союзі з чеським королем Вацлавом II намагався здобути Краків. Підтримуючи в боротьбі за краківський престол Болеслава Мазовецького (сина сестри Предслави), вів тривалу війну з польським князем Лешком II Чорним. Приєднав до Королівства Русі частину Закарпаття з Мукачевим (близько 1280 р.) і Люблінську землю (близько 1292 р.). Після 1269 р., здійснивши невдалу спробу стати великим князем литовським замість брата Шварна Даниловича, Лев Данилович підтримував союзні відносини із Золотою Ордою, у його підпорядкуванні перебував і Київ, а сам він мав титул великого князя київського.

Аналіз інформації

Дослідник І. Крип’якевич зазначає, що «Інший тип, як Лев, являв собою волинський князь Володимир Василькович. Він неохоче брав участь у війнах, а займався мирною працею, письменством і мистецтвом. Він побудував нові замки для оборони від нападів Литви, між інших Кам’янець Литовський, від якого залишилася оборонна вежа… Володимир побудував на Волині різні церкви і обдаровував їх дорогоцінними іконами та книгами. Сам залюбки переписував книги і розчитувався в них, — літописець висловлюється про нього так: «Це був книжник великий і філософ, якого не було перед ним у всій землі, ані по ньому не буде».

1)  Порівняйте діяльність князів Льва Даниловича та Володимира Васильковича. Зробіть висновки.

2)  Визначте внесок Володимира Васильковича в розвиток культури. Дайте власну оцінку діяльності князя.

Історичний портрет

Володимир Василькович

Володимир Василькович (1269—1288 рр.) — князь волинський, син Василька Романовича, зять князя Чернігова і Брянська Романа I Старого (дружина — Ольга Романівна). Видатний дипломат та діяч культури. Народився Володимир Василькович орієнтовно в другій половині 40-х рр. ХІІІ ст. Його батьком був волинський князь Василько — син Романа Мстиславича, творця Волинсько-Галицької держави, і рідний брат Данила Галицького. Володимир Василькович із молодих років брав участь у військових походах разом із батьком. Поряд із військовим мистецтвом пізнавав мистецтво дипломатії. І таким чином учився «бути князем». Після смерті свого батька в 1269 р. посів престол у Володимирі (Волинському) та став правити землями Західної Волині. Ймовірно, основна частина Галицько-Волинського літопису укладалася й редагувалася за часів правління Володимира Васильковича. Тому літописець прагнув ідеалізувати цього князя. Спеціально зобразив його як зразкового князя-християнина, який виявляє християнське благочестя: читає Святе письмо, підтримує ченців та священнослужителів. Йому притаманні смирення, відсутність гордості, справедливість, милість до убогих — моральні якості, які цінувалися християнами. Спеціально підкреслюється, що «говорив він ясно [словами] зі [Святих] книг, тому що був філософ великий». При дворі Володимира та за його безпосередньої участі діяв потужний осередок книжності — скрипторій, бібліотека, літературне коло, у якому був упорядкований Південноруський літописний звід (Літопис Руський) та написана його заключна частина — так званий Галицько-Волинський літопис. 10 грудня 1288 (1289 р.) Володимир Василькович помер у Любомлі від раку нижньої щелепи і гортані. Перебіг хвороби докладно описано в Галицько-Волинському літописі. Похований в Успенському соборі у Володимирі-Волинському.

2.   Правління останніх Романовичів

Робота із джерелом

Прочитайте уривок із поеми Олександра Олеся та дайте відповіді на запитання.

Після Льва закняжив Юрій,
Внук Данила-короля.
І за його панування
Розгорнулася земля.
За Карпатами забрав він
Мукачів та Ужгород.
Знов зміцнилася держава,
Знов на ноги став народ.
Землі Галицьку й Волинську
В одне ціле Юрій злив
І корону королівську
Діда славного носив.
Мудрі теж сини у його
І відважні, як орли,
Та в боях в степах татарських
Лев з Андрієм полягли.

1)  Використовуючи уривок із поеми Олександра Олеся та матеріал підручника, проаналізуйте політику короля Юрія І. Дайте її власну оцінку.

2)  Що ви дізналися з наведеного уривка про наступників Юрія І та їх долю?

3)  Чи згодні ви з твердженням літописця, який зазначає, що за правління Юрія І Львовича «Руська земля тішилася спокоєм і славилася своїм багатством»? Свою відповідь аргументуйте.

Історичний портрет

Юрій Львович

Юрій І Львович (1252 або 1257 — 1308 рр.) — князь белзький (1264—1301 рр.), князь галицько-волинський (1301—1308 рр.), Король Руський, син Льва I Даниловича і Костанції Угорської. Спочатку князював на Холмщині і Підляшші, після смерті батька в 1301 р. об’єднав усі землі Галицько-Волинського королівства зі столицею у Володимирі та успадкував від нього королівський титул. За володарювання Юрія I Львовича Польща відвоювала в Руського королівства Люблінську землю в 1302 р., а Угорщина — частину Закарпаття. Проте в стані миру Галицько-Волинська держава зазнала розквіту й економічного добробуту. Юрій Львович титулував себе «королем Руси, князем Лодомерії», його держава користувалася добрими міжнародними зв’язками. Зокрема Юрій I Львович тримав союз із Куявською лінією польських князів, був одружений із Євфимією, сестрою Владислава I Локетека. Його заходами засновано в 1303 р. Галицьку митрополію, до складу якої увійшли єпархії: Галицька, Володимирська, Перемиська, Луцька, Холмська, Турівська. Зі смертю Юрія Львовича закінчився розквіт Галицько-Волинського королівства.

Синтез думок

У 1303 р. Юрій І Львович домігся від константинопольського патріарха згоди на підвищення Галицької єпархії в ранг митрополії.

1)  Про що свідчить цей факт?

2)  Поміркуйте, яким було значення цієї події для Галицько-Волинського князівства.

3.   Припинення існування Галицько-Волинської держави

Робота із джерелом

Прочитайте уривок із художнього твору та дайте відповіді на запитання.

Ой, ти князю Тройденович,
Діло ти зробив негоже —
Хоч прийняв ти нашу віру,
Та народ манив, небоже.
Та обман завжди помститься,
За вину іде покута:
З рук бояр тобі дісталась
У вино отрута!

1)  У чому поет звинувачує останнього правителя Галицько-Волинського князівства?

2)  Що ви дізналися про смерть цієї людини?

3)  Використовуючи матеріал підручника, визначте основні заходи його правління.

Розповідь учителя

Після смерті Юрія II Болеслава Тройденовича володарем Галицько-Волинської держави, королем Русі бояри проголосили Любарта — зятя Юрія ІІ Болеслава за жіночою лінією. Але польський король Казимир III Великий негайно зайняв Перемишльську землю, а потім захопив і Львів. Під цього часу Любарт долучився до багаторічної суперечки з польським королем за спадщину галицьких королів.

(Після розповіді вчителя про перехід влади до Любарта учням можна запропонувати виконати завдання.)

Робота із джерелом

Прочитайте уривок із народної пісні та дайте відповіді на запитання.

Ти Волинь і гордий Галич
Від чужих обороняв,
Хоч ти литвин, але близький
За пролиту кров нам дав.
Але горе! Сил у тебе
На врага уже нема,
Через те під чужу владу
Впала рідная земля.

1)  Про якого князя йдеться в уривку з народної пісні?

2)  Як наведені рядки характеризують становище галицько-волинських земель за правління цього князя?

3)  Використовуючи матеріал підручника, охарактеризуйте політику цього князя. Дайте її власну оцінку.

Завдання

Заповніть пропуски в тексті.

Після смерті Юрія І Львовича його сини — … (Андрій) та… (Лев) поділили батьківщину. Один отримав… (Галицьку землю та Володимирське князівство), а другий — … (Луцьке князівство). Проте в… (1308—1323) рр. вони фактично правили разом. Загроза з боку Литви спонукала їх укласти союз із… (Тевтонським орденом). Ймовірно, 1323 р. ці князі загинули в бою із… (золотоординцями).

Робота з підручником

Використовуючи матеріал підручника, визначте, у чому виявилася боротьба Польщі, Угорщини та Литви за землі Галицько-Волинської держави. Яким був результат цієї боротьби?

Мій конспект

Галицько-Волинська держава за нащадків Данила Галицького

Імена правителів	Характеристика правління
Лев І Данилович (1264—1301 рр.)	— Правив у Галичині. — Приєднання Закарпатської Русі та Люблінської землі. — Підтримка дипломатичних відносин із Німецьким орденом, Угорщиною, Чехією, Польщею, Литвою. — Перенесення столиці з Холма до Львова. — Збереження васальної залежності від Золотої Орди
Володимир Василькович (1269—1288 рр.)	— Правив у Волині. — Приділення уваги будівництву міст, замків, церков (засновано місто Кам’янець (Литовський), розбудовано Берестя, збудований монастир св. Апостолів у Володимирі, церкви св. Петра в Бересті, св. Юрія в Любомлі; Благовіщення в Кам’янці). — Опікування розвитком культури (літописець розповідав про нього як про великого книжника і філософа: у Володимирі (Волинському) при князівському дворі був скрипторій, де переписувалися й оздоблювалися мініатюрами книги; їх оправи прикрашалися коштовним камінням, перлами; писалися ікони й розписувалися храми; князь подарував Успенському кафедральному собору у Володимирі Євангеліє, окуте сріблом, ікону Спаса, окуту золотом, із коштовним камінням; у єпископію перемишльську — Євангеліє, окуте сріблом із перлами, яке власноруч списав; до Чернігова надіслав «Євангеліє, золотом розписане, а оковане сріблом, з жемчугом, і посеред нього [на оправі зроблено] Спаса, з емаллю» тощо)
Юрій І Львович (1301—1308 рр.)	— Спочатку князював на Холмщині й Підляшші, після смерті батька в 1301 р. об’єднав усі землі Галицько-Волинського князівства зі столицею у Володимирі. — Відвоювання Польщею Люблінської землі, Угорщиною — частини Закарпаття. — Розквіт та економічний добробут князівства. — Прийняття князем титулу «короля Русі». — Відмова від завоювань, надання переваги дипломатії. — Заснування Галицької митрополії (1303 р.), до складу якої увійшли єпархії: Галицька, Володимирська, Перемиська, Луцька, Холмська, Турівська. — Із його смертю завершився розквіт Галицько-Волинського князівства
Лев ІІ та Андрій Юрійовичі (1308—1323 рр.)	— Спільне правління братів Льва ІІ та Андрія Юрійовичів. — Підтримка союзних відносин із Тевтонським орденом і Польщею з метою ослабити залежність князівства від Золотої Орди. — Загибель братів у 1323 р. під час одного з військових походів (на думку одних дослідників — проти литовських військ, на думку інших — проти монголо-татар). — Припинення існування династії Романовичів; запрошення боярством на галицько-волинський престол мазовецького князя Юрія ІІ Болеслава Тройденовича, сина сестри Льва й Андрія Юрійовичів — Марії
Юрій ІІ Болеслав (1325—1340 рр.)	— Будучи католиком, прийняв православну віру й ім’я Юрій. — Намагання протистояти експансії Польщі та Угорщини, підтримка союзних відносин із Тевтонським орденом і Литвою. — Спроба повернути Люблінщину, яку 1303 р. захопила Польща. — Боротьба проти бояр, у якій спирався на міщан; прагнення зміцнити князівську владу. — Підтримка розселення німецьких колоністів. — Задум запровадження католицтва. — Поступовий занепад князівства: посилення ординського впливу, невдала боротьба з Польщею за Люблінську землю, контроль над містами іноземних купців та ремісників, відхід національної знаті від адміністративної влади, навернення місцевого населення до католицизму тощо. — Масове невдоволення політикою Юрія II, яке призводило до організації змови проти князя (у 1340 р. бояри отруїли князя у Володимирі). — Перехід влади до литовського зятя Юрія ІІ Болеслава — Любарта (таким чином Галицько-Волинське князівство опинилося у складі Великого князівства Литовського)

4.   Історичне значення Галицько-Волинської держави

·        Історичне значення Галицько-Волинської держави:

·        Створення великої держави на українських землях, спадкоємиці Київської Русі, що продовжила її культурні традиції.

·        Забезпечення високого рівня економічного та духовно-культурного розвитку українських земель.

·        Захист від загарбання та асиміляції східних слов’ян.

·        Забезпечення безперервності державності на українських землях.

·        Відкриття доступу в українські землі західноєвропейських культурних впливів завдяки орієнтації князівства на захід.                                                                             V.  Домашнє завдання: ознайомитися з конспектом урока і відповісти на тести.  

 Тема: "Польське королівство"(9.04)

1. Польське королівство у Х-ХІІ ст.

До IX ст. на території сучасної Польщі, у басейні річки Вісли, жили слов’янські племена поморян, полян, сілезян, віслян, мазовшан та інших. Державні об’єднання виникли у племен полян і віслян, а їх центрами стати міста Гнєзно й Краків.

Першим князем поляків, про якого збереглися достовірні відомості, був Мешко І (Мечислав) (близько 966-992) з роду П’ясті в. У 966 р. князь та його оточення прийняли християнство.

Польська держава зміцніла за правління сина Мешка - Болеслава І Хороброго (992-1025). Йому вдалося приєднати до своїх володінь Краків, який став столицею держави. У 1000 р. Болеслав домігся визнання церковної автономії Польщі.

У 1025 р. Болеслав І Хоробрий проголосив себе королем. В управлінні державою королю допомагали призначені з дружинників чиновники, які за свою службу отримували земельні володіння й перетворювалися на феодалів. Проте за правління наступників короля Болеслава Польща втратила Сілезію на заході, Помор’я на півночі, Червенські міста (частина нинішньої Західної України) та Мазовію на сході.

У XI ст. держава розпалась на окремі князівства Великим князем вважався правитель Краківського уділу, яку Київській Русі - Київського.

Король був верховним власником землі й надавав її за службу феодалам. Найбагатші та найвельможніші феодали - пани (магнати) - надавали дрібним феодалам-рицарям (шляхтичам) землі з селянами.

Болеслав І Хоробрий (966 або 967-1025) - князь, а з 1025 р. - король Польщі. У 1003-1004 рр. - князь Чехії. Значно збільшив територію держави. Воював зі Священною Римською імперією і відстояв незалежність Польщі. Досяг церковної самостійності від імперії і запровадив богослужіння латинською мовою.

Монета князя Мешка. X ст.

Центральна і Східна Європа в Х-ХІІ ст.

Селяни становили основну масу населення в державі. Вільних землеробів - кметів - феодали поступово перетворювали на залежних кріпаків.

Міста у тогочасній Польщі не були великими, але Гнєзно, Краків, Вроцлав і Познань стали значущими центрами торгівлі й ремесла 3 виникненням і зростанням міст сформувався міський стан, який складався з трьох груп.

До патриціату належали заможні купці та цехові майстри. Вони обирали міські ради (магістрати) - орган законодавчої, виконавчої та судової влади. Міщани-ремісники, які становили другу групу, також брали участь у міському управлінні й могли входити до магістрату. До третьої групи належав плебс, позбавлений усіх прав.

Польське католицьке духовенство володіло величезними маетностями, мало низку привілеїв і було незалежним від світських володарів.

2. Польща у XIII—XV ст.

У XII ст. не припинялася боротьба між князями за владу, що привело до поділу Польщі на дрібні уділи. Внаслідок посилення тиску німецьких феодалів до них від Польщі перейшло Західне Помор’я. Східне Помор’я перетворилося на самостійне князівство.

Від кінця XII ст. великі феодали запрошували вільних польських та іноземних селян-осадників на нові землі. Осадники отримували позику у вигляді реманенту та насіння й на деякий час звільнялися від повинностей. Коли ж обумовлений термін збігав, землевласники стягували заздалегідь узгоджену данину.

Інтенсивно розвивалися міста, розташовані на великих торговельних шляхах - Краків, Вроцлав, Познань. Розвитку міст сприяло вдосконалення ремісницького виробництва Але в Польщі, на відміну від Західної Європи, ремісничі цехи не були поширені.

Каплиця в замку Цешина. XI ст.

Двері собору в Гнєзні. Бронза. Друга половина XII ст.

Активно розвивалися промисли. У Бохні й Величці видобували сіль, в інших районах - свинець і срібло, залізо.

XIII ст. принесло Польщі важкі випробування. У 1226 р. на запрошення мазовецького удільного князя до країни прибули рицарі тевтонського ордену. Тевтонці об’єдналися з прибалтійським орденом мечоносців і упродовж півстоліття захопили прусські, а згодом і польські північні землі.

У 40-х роках XIII ст. Польщу спустошила монгольська навала Завойовники спалили Люблін, Сандомир, Краків і рушили в Сілезію. Водночас посилилася й німецька колонізація.

Лише на початку XIV ст. польським володарям вдалося об’єднати польські землі. Князь Владислав Локетек у 1320 р. проголосив себе королем. Зміцнення єдності польської держави тривало за правління сина Локетка - Казимира III Великого (1333-1370). Йому вдалося приєднати Галицьку Русь, частину Волині, Холмську, Белзьку землі та Поділля. Але позбавлена Помор’я, загарбаного тевтонським орденом, Польща втратила вихід до Балтійського моря.

Казимир провів важливі реформи: перетворив удільні князівства на землі, якими від королівського імені керували воєводи і старости. Водночас він створив королівську раду, королівську канцелярію, центральну скарбницю та інші загальнодержавні органи влади. Казимир III провів і військову реформу: до служби в королівському війську почали залучати не тільки магнатів (панів) і рицарів (шляхту), а й духовенство. З метою централізації держави Казимир III запровадив єдине для всієї країни законодавство і провів судову реформу. Він надавав містам привілеї. Король також увів у обіг срібний гріш для всього королівства.

Проте зміцнення королівської влади не було тривалим. Після смерті бездітного Казимира III королем обрали угорського правителя Людовіка, який віддячив шляхті і панам, звільнивши їх майже від усіх повинностей, окрім невеликого податку й військової служби.

Владислав II Ягайло (Ягелло) (1362-1434) - великий князь Литовський (1377- 1401), польський король (1386-1434), засновник польської королівської династії Ягеллонів. Уклав з Польщею унію (об’єднання, союз) у Крево (1385), узявши шлюб із польською королевою Ядвігою і таким чином об’єднавши землі Польського королівства й Великого князівства Литовського. Однією з умов шлюбу було прийняття Я гай лом християнства. Сприяв християнізації язичницької Литви.

Квартник Казимира III Великого. Аверс - король, реверс - орел.

Я. Матейко. Казимир III Великий

Значні зміни сталися за наступного короля Ягайла (Владислава II), який правив майже п’ятдесят років (1386-1434). Загроза з боку тевтонського ордену привела до об’єднання двох держав - Великого князівства Литовського і королівста Польського. Завдяки Кревській унії 1385 р. польські феодали поширили свою владу на українські та білоруські землі. Крім того, Владислав II поступився панам: їхні землі стали недоторканними.

Саме Владислав II разом з литовським князем Вітовтом та майбутнім керівником чеських таборитів Яном Жижкою очолював польські, литовські та руські полки, які розгромили тевтонських рицарів під Грюнвальдом у 1410 р. Та лише після тривалої війни тевтонський орден віддав більшість земель Польщі, й вона здобула вихід до Балтійського моря. Орден також визнав васальну залежність від Польщі.

Шляхтичам було надано право обіймати посади і приймати закони на загальнодержавному сеймі. У другій половині XV ст. почали збиратися місцеві з’їзди феодалів - сеймики. Існував також вальний сейм - зібрання феодалів усього королівства Сейм складався із верхньої палати - сенату (із найбільших землевласників і духовенства) та нижньої - посольської палати, де засідала шляхта. Міщани й селяни не мали права брати участь у сеймі.

Я. Матейко. Грюнвальдська битва. 1878 р.

Відомості про Грюнвальдську битву різняться. Проте найвірогідніше, що тевтонців було 27 тисяч, а польсько-литовсько-руських військ - 39 тисяч.

Так почалося формування своєрідної «шляхетської республіки». Шляхтичам були надані також економічні привілеї, зокрема в зовнішній торгівлі. Посилилась і залежність селян від шляхти. Шляхтич міг розшукувати своїх селян безстроково. Самі ж кріпаки не мали права скаржитися на своїх панів.

Князь Гедимін

Князь Ольгерд

Домашнє завдання: опрацювати конспект урока , прослухати відео і відповісти на тести.

Тема: Культура Галицько-Волинської держави.(22,29.04)

Мета: визначити особливості культури Галицько-Волинського князівства; з'ясувати особливості галицько-волинського літописання; дати уявлення про видатні пам'ятки архітектури та образотворчого мистецтва Галицько-Волинського князівства, що збереглися до теперішнього часу; розвивати вміння аналізувати і систематизувати матеріал; виховувати повагу до історичного минулого.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручник, стінна карта, атлас, зображення історичних пам'яток.

Основні терміни і поняття: башта-стовп, іконостас, архітектурні школи.

Основні дати і події: 1157 р. — будівництво Успенського собору в Галичі; 1160 р. — будівництво Успенського собору у Володимирі-Волинському; кінець XIII ст. — будівництво мурованих «башт-стовпів» на Волині; кінець XIII — початок XIV ст. — розквіт мистецтва іконопису.

I. Вивчення нового матеріалу

1. Особливості розвитку культури Галицько-Волинського князівства.

2. Освіта.

3. Література і літописання.

4. Архітектура.

5. Образотворче мистецтво.

V. Закріплення нових знань

VI. Підсумки уроку

VII. Домашнє завдання

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

III. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Бесіда за запитаннями

1. Якими є основні джерела культури Київської держави?

2. У чому полягають особливості літописання на Русі?

3. Назвіть видатні архітектурні пам’ятки Русі-України.

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Урок доцільно побудувати на зіставленні культур Київської держави і Галицько-Волинського князівства, зазначаючи особливості культури останнього.

1. Особливості розвитку культури Галицько-Волинського князівства

Розповідь учителя

Культура Галицько-Волинського князівства є складовою частиною культури Русі. До того ж вона відчутно відрізняється від культури інших земель, маючи власні самобутні риси та оригінальність. Навіть після монгольської навали впродовж століття Галицько-Волинська Русь не відставала у своєму культурному розвитку від сусідніх держав, а в ряді випадків стала батьківщиною творчих здобутків, що збагатили всю тогочасну східноєвропейську культуру.

Культура Галицько-Волинського князівства була відкритою для впливів західної і східної культур, але при цьому не втрачала своєї східнослов’янської специфіки.

Великий вплив на культуру регіону мала православна церква, яка, попри політичні негаразди, зберігала основні культурні традиції.

Культура Галицько-Волинського князівства стала однією зі складових частин формування української культури.

Незважаючи на те, що риси культури Галицької і Волинської земель мають відмінності, їхній розвиток відбувався одночасно, а процеси були тотожними. Це дає змогу вченим розглядати культуру Галицько-Волинського князівства як цілісний феномен.

Завдання

Запишіть у зошит основні особливості культури Галицько-Волинського князівства у вигляді тез.

2. Освіта

Для потреб держави і поширення та утвердження християнської віри були потрібні грамотні й освічені люди. Освіта в Галицьких і Волинських землях продовжувала традиції Київської держави. При церквах, особливо при монастирях, єпископських кафедрах існували школи. До них приймали хлопчиків із семи років. Пройшовши курс навчання, вони працювали писарчуками в князівській або єпископській канцелярії, ставали священиками або продовжували справу батьків. Поширеним було й навчання вдома, особливо для дітей бояр, що мешкали в заміських садибах.

У Галицькій і Волинській землях також існували бібліотеки при монастирях і князівських палатах, де можна було поглибити свої знання. Є відомості про велику книгозбірню князя Володимира Васильковича.

Знайдені предмети для письма, написи на стінах церков, бересті, речах, зброї та знаряддях праці (мітки) засвідчують, що серед ремісників, купців, бояр і дружинників була поширена грамотність. Бронзові та кістяні писала для писання на воскових таблицях археологи знайшли у Звенигородці, Перемишлі, Галичі, Бересті (Бресті); берестяні грамоти — у Звенигородці та Бересті. Збереглися й пергаментні грамоти князів.

Про значне поширення освіти, принаймні серед заможних кіл населення Галицько-Волинського князівства, опосередковано свідчать пам’ятки давньоруської писемності XII—XIII ст. У жодному літописі, крім Галицько-Волинського, неможливо знайти такої кількості згадок про писців, князівські канцелярії, архіви, грамоти, заповіти, купчі тощо.

Запитання та завдання

1) Назвіть свідчення, які дають змогу стверджувати про високий рівень розвитку освіти у князівстві.

2) Де можна було у Галицько-Волинському князівстві здобути освіту?

3. Література і літописання Розповідь учителя

До нашого часу не збереглися пам’ятки світської літератури Галицько-Волинської Русі, хоча їхнє існування безсумнівне. До таких творів деякі дослідники зараховують «Повість про осліплення Василька».

Літописання в Галицько-Волинському князівстві мало свої особливості. Одні дослідники вважають, що воно було продовженням традицій київських літописців, інші стверджують, що тут існувала зовсім інша традиція: написання окремих повістей, своєрідних світських житій князя, які згодом були об’єднані в єдиний твір.

Найбільш ранньою літописною пам’яткою краю є «Повість про осліплення Василька», написана 1097 р. невідомим автором. У ній розповідається про трагічну долю теребовлянського князя Василька Ростиславича, якого осліпив волинський князь.

Найяскравішою пам’яткою літописання Галицько-Волинського князівства є «Галицько-Волинський літопис». Він був знайдений у 1809 р. видатним російським істориком М. Карамзіним.

Особливістю літопису є те, що він спочатку був літературним твором без поділу на роки. Хронологію в ньому проставили згодом переписувачі, але з великими помилками. Окрім художньої самобутності, він вирізняється своїм глибоким змістом. Літописці, яких, на думку вчених, було не менше п’яти, уміло передають риси тогочасної епохи, деталі неспокійного часу.

Літопис складається з двох основних, різних за обсягом і характером частин: Літопису Данила Галицького (оповідає про події 1205— 1258 рр.) і Волинського літопису (1258—1290 рр.). Літопис створений з окремих повістей, що були об’єднані пізнішими укладачами. Центральною частиною твору є життя князя Данила Галицького.

Літопис дає широку картину подій і сусідніх земель: Угорщини, Польщі, Литви, інших руських князівств, Орди. Відомості літопису — майже єдине джерело, яке дає змогу в основному відтворити події в Мазовецькому князівстві та Литві цього періоду.

Волинська частина літопису відзначається особливо високими літературними достоїнствами, емоційністю та ліризмом викладу. Тут багато уваги приділено розвитку культури на землях Галичини й Волині.

Ідейно літопис був спрямований проти боярського свавілля і прославляв руську зброю і Руську землю.

Літопис також є цінним джерелом для вивчення давньоукраїнської мови, адже він містить багато характерних для неї слів, зворотів, прислів’їв.

Завдання

Заповніть порівняльну таблицю «Літописи Київської держави і Галицько-Волинського князівства».

Запитання для порівняння	Літописи Київської держави	Галицько-Волинські літописи

4. Архітектура

Розповідь учителя

(Супроводжується демонстрацією відповідного ілюстративного матеріалу)

Наявність мурованих будівель є вагомим свідченням розвитку того або іншого регіону. Галицькі та Волинські міста багаті на муровані споруди: храми, князівські палаци, замки, укріплені двори бояр.

Спочатку мурованими були лише храми і князівські палати.

Перші муровані храми в Галичині та на Волині з’являються досить рано — із кінця IX — початку X ст., що було зумовлено впливом чеської архітектури. Але, на жаль, переважна більшість храмів кінця IX—ХНІ ст. назавжди втрачена.

У XII—XIII ст. сформувалися Волинська і Галицька архітектурні школи. На волинських будівничих відчутний вплив справила Київська школа, а галицькі архітектори використовували як традиції Русі-України, так і надбання західноєвропейських майстрів.

Серед збережених часом монументальних споруд — Успенський собор у Володимирі-Волинському. Він збудований у 1160 р. київськими майстрами за наказом князя Мстислава Ізяславича. Ця шестистопна однокупольна будівля має простий, але водночас величний вигляд.

Його сучасник — Успенський собор у Галичі, збудований Ярославом Осмомислом (1157 р.),— зберігся до нашого часу лише у вигляді руїн. Це був чотиристопний однокупольний храм, оточений галереями і прикрашений білокам’яним різьбленням. Він є яскравим виразником галицької архітектурної школи, яка багато запозичувала з поширеного у Європі романського стилю.

У Галичі будували не із цегли, а з місцевого каменю, використовуючи різні породи алебастру і вапняку. На території міста археологи знайшли близько тридцяти кам’яних будівель. До особливостей галицької архітектури належить також спосіб облицювання стін керамічними рельєфними плитками із зображенням грифонів, орлів, воїнів, із рослинними та геометричними орнаментами.

На місці давнього Галича (тепер тут розташоване село Крилос) до нашого часу зберігся храм Св. Пантелеймона (XII—XIII ст.), який також є яскравим представником галицької архітектурної школи.

Про багатства й архітектурні особливості галицько-волинських храмів дає уявлення опис церкви Іоанна Златоуста в Холмі (XIII ст.).

Робота з документом

ОПИС ЦЕРКВИ ІОАННА ЗЛАТОУСТА В ХОЛМІ (ЗА «ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКИМ ЛІТОПИСОМ»)

Збудував він церкву святого Іоанна, гарну й ошатну. Будівля її була влаштована так: чотири склепіння; в кожному куті — арка, що стояла на чотирьох людських головах, вирізьблених якимось майстром. Три вікна були прикрашені римським склом (вітражами. — Авт.); при вході до вівтаря стояли два стовпи з цілого каменю, а над ними склепіння і купол, прикрашений золотими зірками на лазурі. Підлога всередині була відлита з міді й чистого олова, і блищала вона, мов дзеркало... Візерунки, різнобарвні й золоті, зроблені умільцем Овдієм... Скульптурні прикраси були пофарбовані всіма кольорами і золотом. Зовнішні фрески були надзвичайно гарні... Ікони дивовижні... Він (Данило. — Авт.) прикрасив ікони, що привіз із Києва, дорогоцінним камінням і золотим бісером... Дзвони він привіз із Києва, а інші були відлиті тут...

Запитання до документа

1) Які архітектурні особливості мала церква?

2) Які елементи церкви свідчать про вплив західноєвропейського мистецтва?

Розповідь учителя

У Галичі, Звенигородці, Луцьку та деяких інших містах археологи знайшли руїни князівських палаців.

У XIII ст. в Галицько-Волинському князівстві велося активне будівництво міст і фортець. Так, на Волині поряд із Холмом були збудовані укріплені міста Данилів, Кременець, Угровськ, у Галичині — Ярослав, Сяник. Усі вони мали оборонні споруди, які не під силу було здолати навіть монголам з їхньою облоговою технікою.

Від кінця XIII ст. на Волині під впливом західноєвропейської оборонної архітектури починається будівництво нового типу оборонних споруд — муровані «башти-стовпи». На теперішній день збереглися такі башти в околицях міста Холм (село Стовп’є) та в місті Біла Вежа (колишній Кам’янець). Ці «стовпи» були баштами-донжонами. У XIV ст. розгорнулося будівництво кам’яних замків, першим серед яких був замок у Луцьку, який почали зводити наприкінці XIII ст.

Завдання

1) Складіть перелік головних архітектурних пам’яток Галицько-Волинського князівства. Які з них зберелися до теперішнього часу?

2) Визначте риси Галицької і Волинської архітектурних школ.

5. Образотворче мистецтво

Розповідь учителя

(Супроводжується демонструванням відповідного ілюстративного матеріалу)

Живопису належала провідна роль у мистецькій культурі Галицько-Волинського князівства. Вона представлена монументальним живописом (фресками) та іконами.

Фресковий живопис продовжував київські традиції. Ними були розписані головні храми Волині й Галича. Проте він не набув значного поширення — з останньої чверті XII ст. будуються храми, у яких не було фресок. До таких споруд, наприклад, належить собор у Луцьку.

У той самий час фрески набули поширення в князівських палатах. Існують літописні свідчення, що ними були розмальовані палати Ярослава Осмомисла. Усі вони мали світські мотиви.

У XIII — на початку XIV ст. на Волині ведеться інтенсивне храмове будівництво, що супроводжується відновленням традицій створення фресок, але ними вкривають лише вівтарну частину храмів.

Проте до нашого часу майже не збереглося значних фрагментів фресок, за винятком розпису Вірменського собору у Львові, які датуються XIV—XV ст.

Цікаво знати

Високий рівень монументального живопису часів Галицько-Волинського князівства засвідчує те, що в XIV—XV ст. майстри виконували монументальні розписи в Польщі, які збереглися в Сандомирі (30-ті рр. XIII ст.), Кракові — каплиця Св. Хреста на Вавелі (1470 р.), Вислиці — костьол (XIV ст.). Фрески замкової капели в Любліні на замовлення короля Ягайла виконувала група живописців, яку очолював майстер Андрій із Волині.

При оформленні храмів на Галичині та Волині акцент робився на іконах, які утворювали цілі ансамблі.

Спочатку храми прикрашалися двома великими за розмірами іконами, що нагадували фресковий розпис. Згодом їхня кількість збільшується. Утворюється іконостас — особлива перегородка, що закриває вівтарну частину і складається з кількох рядів ікон.

Ікони, що поширювалися в Галичині та Волині, мали візантійське чи київське походження. Згодом на Волині та Галичині постали власні школи іконопису. Його розквіт припадає на другу половину XIII—XIV ст. Особливістю іконопису цього періоду є те, що він розвивався без жорсткого контролю з боку церкви чи влади. Митці, відповідно, намагалися відшукати вираження сюжету, іноді порушуючи канони. Зображення на іконах мають легку об’ємність, чим суттєво відрізняються від візантійських зразків.

Цікаво знати

Найстарішою іконою, що збереглася в Галичині, є фрагмент візантійської ікони «Менологія» (кінець XII — початок ХІІІ ст.). Вона була знайдена в 1930 р. в церкві Св. Миколая в Тур’ї поблизу Старого Самбора, але до науковців потрапила лише в 1983 р. На ній зображені фігури святих підкреслено видовжених пропорцій із малими головами. Одяг святих зображений у темних тонах. Серед них виділяється великомученик Георгій.

До найкращих зразків галицько-волинського живопису цього періоду належить чудодійна ікона Волинської Богоматері («Богородиця Одигітрія» з Покровської церкви в Луцьку, початок XIV ст.). Вона вражає глядача особливою суворістю образів Богоматері і малого Ісуса, якої не було в іконах попереднього періоду. Свідченням проникнення елементів народного мистецтва є сорочка Ісуса, прикрашена вишитими квіточками.

Ще одним шедевром іконопису того часу є шанована в Польщі Ченстохівська ікона Богоматері (XIV ст.), що була написана в Галичині.

У Львівському музеї українського мистецтва зберігається одна з перлин галицького іконопису «Юрій Змієборець» із села Станилі поблизу Дрогобича. Її автор був талановитим майстром композиції та колориту, що зміг поєднати відчуття загальної гармонійної врівноваженості з ритмічним рухом, а форму — із кольором.

Відомі й інші пам’ятки галицького живопису XIV ст., яким притаманні висока майстерність живописців, виразна індивідуальність, поєднання візантійських традицій, давньоруської спадщини й елементів місцевого народного мистецтва. Надзвичайно популярними були ікони із зображенням Св. Миколая та святих мучеників Дмитрія, Фрола і Лавра, Бориса та Гліба.

Ще одним видом мистецтва, який набув поширення в Галицько-Волинському князівстві, була скульптура. Даний вид мистецтва розвивався у формі рельєфу, яким прикрашалися храми. Яскравим зразком скульптури тієї доби є шиферний рельєф ХІІІ ст., який зображує Св. Дмитрія. Зараз він зберігається в Кам’янець-Подільському музеї. Під час розкопок руїн Успенського собору в Галичі було знайдено рельєфне зображення дракона, із пащі якого виростає пишна гілка. Багато прикрашені рельєфами також церкви Св. Пантелеймона в Галичі та Іоанна Златоуста в Холмі. їхнім творцем був «великий хитрець Авдій». Це перше ім’я майстра скульптури, яке знає історія українського мистецтва.

Мистецтво Галицько-Волинського князівства представлене також і книжною мініатюрою, розквіт якої припадає на XIII ст. Нечисленні збережені мініатюри рукописів належать виключно до високопрофесійних зразків. Найдавнішим ілюстрованим рукописом галицько-волинської традиції, що зберігся до нашого часу, є Добрилове Євангеліє (1164 р.).

Архієрейський Служебник із Перемишля (початок XIII ст.) прикрашений трьома мініатюрами (збереглися дві) святих Василія Великого, Іоанна Златоуста та Григорія Богослова. Як і попередні мініатюри, ці образи є видовженими, з малими головами — відповідно до канонів візантійського мистецтва.

Значна частина мініатюр XIII ст. є копіями фресок храмів, з яких походили рукописні книги.

Виразно виділяються мініатюри Євангелія ХІІІ ст. (невідоме походження). Вони багато декоровані промальованими дрібними деталями. Але переважна більшість збережених рукописів мають значно скромніше оздоблення у вигляді заставок, кінцівок, ініціалів, організації аркушів, орнаментації.

На території Галицько-Волинського князівства археологи виявили багато скарбів з усілякими ювелірними прикрасами. Найчастіше знаходять сережки, колти, привіски, браслети-наручі, підвіски. Ці знахідки свідчать про високий рівень галицько-волинських ювелірів, які добре знали різні технічні прийоми: лиття, кування, чеканку, позолоту, інкрустацію тощо.

Завдання

Заповніть таблицю «Образотворче мистецтво Галицько-Волинського князівства».

План характеристики	Пам'ятки	Особливості
Фрески
Іконопис
Скульптура, різьблення по каменю
Книжкова мініатюра
Ювелірні прикраси

V. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

Експрес-опитування

1. Де в Галицько-Волинському князівстві можна було здобути освіту?

2. Якими були особливості літописання в Галицько-Волинському князівстві?

3. Події якого періоду історії охоплює «Галицько-Волинський літопис»?

4. Яка ідейна спрямованість «Галицько-Волинського літопису»?

5. Назвіть найвідоміші архітектурні пам’ятки Галицько-Волинського князівства. Які з них збереглися до наших днів?

6. Визначте риси архітектури Галицько-Волинського князівства.

7. Що нового в будівництві оборонних споруд започаткували галицько-волинські майстри?

8. Які жанри образотворчого мистецтва набули розвитку в Галицько-Волинському князівстві?

9. Які види монументального мистецтва були поширені за тієї доби?

10. Назвіть найвідоміші зразки пам’яток образотворчого мистецтва Галицько-Волинського князівства.

11. Чому наприкінці XIII ст. фресковий живопис поступово витісняється з оформлення храмів іконами?

VI. ПІДСУМКИ УРОКУ

Учитель привертає увагу учнів до провідних ідей матеріалу, розглянутого на уроці.

Культура Галицько-Волинського князівства мала значні здобутки. Вона залишила по собі зразки, які вражають своєю майстерністю й досконалістю.

Будучи складовою культури Русі, вона мала значні відмінності, які були спричинені місцевими умовами й культурними впливами сусідів.

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацюйте конспект урока і дайте відповіді на тести

https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=602100

Тема: Практичне заняття: "Історичний портрет Данила Галицького"(6.05;13;05)

Мета: охарактеризувати діяльність Данила Галицького як державного діяча, визначити його роль в процесі становлення Галицько-Волинської держави; розвивати вміння аналізувати факти і події за допомогою історичних джерел, оцінювати їх значення, складати характеристику історичного діяча висловлювати власну думку;виховувати повагу до історичного минулого своєї країни.

Обладнання: підручник, атласи, карта, уривки з літописних, наукових джерел, схема - портрет діяльності князя Данила Романовича

Тип уроку: урок формування вмінь і навичок

Форма уроку: практична робота

Методи: "мозковий штурм", "не закінченні речення", "шукання інформації", "спільний проект", бесіда, робота з роздатковим матеріалом.

Основні дати: 1205р. – загибель Романа Мстиславича; 1223р. – битва на річці Калці;

1238р. – розгром хрестоносців під Дорогочином, утвердження влади Данила в Галичі;      1240р. - участь полків  Данила в обороні Києва; 1245 р.– відвідання Данилом Галицьким Золотої орди; 1253р. – коронація Данила Галицького; 1264р.- смерть короля Данила.

Основні персоналії: Роман Мстиславович, Данило Романович, Василько Романович, Батий, Інокентій IV, Куремса, Бурундай.

Структура уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Повідомлення теми та очікуваних результатів.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

ІV. Надання необхідної інформації.

V. Інтерактивна частина:

а) "пошук інформації";

б) "спільний проект".

VI. Підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку.

VII. Домашнє завдання.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Повідомлення теми та очікуваних результатів.

Після цього уроку учні зможуть:

• знати основні постаті, визначати дати, пояснювати питання;
• розрізняти, аналізувати різні джерела історичної інформації (літописні, наукові, літературні) та працювати з ними;
• узагальнювати та систематизувати знання про особливості розвитку Галицько – Волинського князівства в період правління Данила Галицького;
• складати схему – портрет діяльності князя Данила;
• висловлювати своє ставлення до особи короля Данила і його ролі в розбудові Української держави.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Епіграф теми:

"Одну він ціль стеріг в своїм житті –

З’єднати землі всіх князівств і вотчин,

Молився він і мріяв стати зодчим

Могутньої воскреслої Русі…"

(Й.Кащишин "Сказання про короля Данила")

Вступне слово вчителя.

Згадаємо Данила – князя,

Що здолав бояр, монголів, німців,

Корону папську заслужив.

Був батьком для простого люду,

Для ворогів він люта смерть,

Нащадки, вдячні за звитяги,

Його шанують дотепер.

Далі розпочинається "мозковий штурм" за допомогою якого визначається сім віх життєвого та державотворчого шляху Данила Галицького, що станують проблемними завданнями для подальшого опрацювання. Підбиваючи підсумки, отримуємо такі результати:

Данило Романович чи Данило Галицький (1201 - 1264), правитель князівств Галичини та Волині (тепер відповідно в Польщі та Україні), який став одним із наймогутнішим князів східно-центральної Європи. Останній самостійний великий князь київський (1239—1240). Представник роду Романовичів, гілки Волинських Мономаховічів із династії Рюриковичів.

Сину князя Романа Мстиславича Даниїлу було лише чотири роки, коли його батько, який об’єднав Галичину та Волинь, загинув у битві проти поляків (1205). До 1221 р. Данило не почав скидати інших претендентів на спадщину Романа і стверджувати свою владу над Волинню; і лише в 1238 р. він остаточно здобув контроль над Галичиною. Потім він спрямував свої зусилля на збагачення свого домену, заохочуючи мігрантів поселятися там, будуючи міста, включаючи Львів, та сприяючи розвитку процвітаючої торгівлі через свої землі.

Внутрішня політика:

- Вів боротьбу із феодальними міжусобицями;

- Реформував армію;

- Приборкав амбіції бояр;

- Намагався вестернізувати суспільство;

- Заснував у Галичі православну митрополію;

Щодо зовнішньої політики, то після монгольських набігів (1240–41) він був змушений визнати сюзереність хана. Незважаючи на визнану вірність хану, він налагодив тісні стосунки зі своїми західними сусідами, сподіваючись таким чином забезпечити вірних собі союзників, які підтримають його спробу повалити монгольських панів. Щоб досягти цього плану, він проводив династичну політику одружень з Угорщиною, Австрією та Литвою і пообіцяв визнати папу главою церкви у своєму царстві.

Однак жодної військової допомоги не було, і в 1256 році Данило розпочав власний похід і вигнав монголів з Волині (бл. 1257). Але в 1260 р. інша монгольська сила вступила на Волинь і змусила Данила знищити укріплені ним споруди у своїх великих містах. Данило, відмовившись від планів опору, прожив решту життя як слухняний, але неохочий, васал хана.

Галицько-Волинська держава, проіснувавши понад століття, поширила свою владу на більшість земель нинішньої України. Грушевський вважав це державне утворення найбезпосереднішим спадкоємцем Київської Русі. Своїм успіхам і життєздатності воно завдячувало видатній особистості короля Данила. Після його падіння правонаступниками Київської Русі заявили себе Велике князівство Литовське (з офіційною староукраїнською мовою та православ'ям), а потім і Московська держава.

Домашнє завдання: Скласти за планом історичний портрет Данила Галицького (порівняти)

Якості	Данило Глицький				Володимир	Ярослав Мудрий
Походження
Сила характеру
Прагнення до влади
Розумові здібності
Хист державного діяча
Послідовність в діях
Авторитет в країні, світі
Його оцінювання сучасниками та нащадками

Тема: Тематичний контроль. Узагальнення з теми "Галицько-Волинська держава" (20.05;27.07)

Мета: повторити, узагальнити та закріпити знання, набуті учнями впродовж вивчення розділу; розвивати вміння та навички, які формувалися на попередніх заняттях; виховний аспект уроку реалізується в результаті осмислення учнями подій минулого своєї Батьківщини й формування позитивного емоційно-особистісного ставлення до них; спонукати учнів до подальшого поглиблення знань.

Тип уроку: повторювально-узагальнюючий.

Виконати тести до 26 травня!!!

https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=3366610