6 клас

Тема: Фінікія та Карфаген

Мета урока: розглянути особливості господарського життя і суспільного устрою Фінікії; удосконалитинавички порівняння однотипних історичних явищ; виховувати інтерес до історії.

Тип урока: вивчення нового матеріалу

Структура урока

1. Організаційний момент

2. Вивчення нового матеріалу

Продивитися конспект урока

https://naurok.com.ua/urok-z-istori-6-klas-tema-finikiya-finikiyska-kolonizaciya-karfagen-alfavit-izra-lsko-iudeyske-carstvo-133329.html

Узагальнення і систематизація знань :

Відповісти на тести і завдання.(нижче)

Домашнє завдання: Опрацювати 24 параграф підручника

ТЕМА: Анти і склавини на території України.

Мета: характеризувати словянські племена під час Великого переселення народів; розвивати вміння знаходити потрібну інформацію в різномнітних джерелах.

Тип урока: урок засвоєння нових знань.

Хід урока.

Розповідь вчителя: У 6 столітті слов'янські племена фігурують під двома назвами: антів та склавинів.Цілком очевидно, що обидві назви мають відношення до словянських назві дають початок формування проукраїнського етносу. Назва "анти" в перекаді з іранської мови означає "край", "кінець"- так називали жителів прикордоння, окраїни, тобто українців. Назва "склавини" згодом перетвориласяна назву "слов'яни" і збереглася до нашого часу.

Хронологічні рамки:    Венеди(6ст), анти і склавини (5-8 ст)

Робота з історичними джерелами: опрацювати уривки з історичних джерел.

 

Візантійський імператор Маврікій про культуру східних слов’ян (VI ст. н. е.)

Племена слов’ян і антів живуть укупі, і життя їх однакове: вони живуть вільно і не дають нікому поневолити себе або підкорити. їх дуже багато в їх країні, і вони дуже витривалі, зносять легко і спеку, і холод, і дощ, і наготу тіла, і убозтво. До тих, хто приходить до них і користується гостинністю, вони ставляться ласкаво і по-приятельському, привітно зустрічають їх і проводжають потім від місця до місця, охороняючи тих, хто потребує цього. Коли буває гостеві яка-небудь шкода з вини хазяїна, через його недбальство, — той, хто йому довірив гостя, здіймає проти нього війну і вважає своїм священним обов’язком помститись за гостя. Тих, хто перебуває в них у полоні, вони не держать у рабстві безстроково, подібно до інших народів, а обмежують їх рабство певним строком, після чого відпускають їх, якщо вони хочуть, за деяку винагороду в їх землю, або ж дозволяють їм оселитися з ними, але вже як вільним людям і друзям. Цим вони здобувають їх любов.

Є в них і безліч усяких плодів, складених купами, і найбільше — проса.

Жінки їх розумніші, ніж це властиво людській природі: багато хто з них визнають смерть чоловіків немов кінцем власного життя і самі добровільно дають задушити себе, не вважаючи за життя перебування у вдівстві.

В лісах і на болотах, посеред рік і стоячих озер живуть вони, неприступні стороннім; у житлах своїх улаштовують вони багато виходів, щоб можна було врятуватись у разі небезпеки, а небезпека, як це й природно, їм звідусіль загрожує. Все необхідне їм для життя закопують вони в землю, в потайних місцях, ховаючи від очей усе, що тільки здобувають, і життя ведуть прямо розбійницьке. Ворогів люблять вони підстерегти в лісовій гущавині, в ущелинах і на кручах; користуються в достатній мірі засідками, нападами зненацька і хитрощами, і вночі і вдень винаходячи всякі способи боротьби. Краще за будь-кого вміють вони переправлятися через ріки і можуть довго залишатись у воді. В разі небезпеки вони покидають свої житла і поринають у глибінь води, тримаючи в роті довгі, порожнисті всередині стебла очерету, приготовлені саме для цієї мети; лежачи навзнак у глибині річки, вони виставляють кінці очеретини назовні і дихають крізь них. В такому положенні вони багато годин можуть залишатися у воді, так що ніхто їх там і не помітить. Якщо навіть трапиться, що кінці очерету буде видно зовні, то люди, які не знають, у чому справа, подумають, що то очерет росте в воді. Але хто знає про цей спосіб, тому не трудно догадатися, і тоді він може проткнути їм рот очеретиною або ж висмикнути її з води, так що нічим буде дихати і доведеться вилізати назовні.

Прокопій Кесарійський про державу, культуру, вірування, звичаї та побут східних слов’ян (VI ст. н. е.)

Ці народи, слов’яни й анти, не підлягають одній людині, а з давніх-давен живуть у демократії; тому про все, що для них корисне чи шкідливе, вони міркують спільно. І майже в усьому іншому обидва варварські народи здавна живуть однаково. Єдиного бога, громовержця, визнають вони владикою всього світу і в жертву йому приносять биків і всякого роду священних тварин. Долі вони зовсім не знають і не приписують їй ніякого впливу на людей. Коли їм загрожує смерть, під час хвороби чи на війні, вони дають обітницю, що, коли врятуються від смерті, то Негайно принесуть за врятування життя жертву богу, — і коли небезпека минула, приносять жертву і вважають, що цим купили своє врятування. Поклоняються також рікам і німфам, і іншим божествам, і всім їм приносять жертви; під час цих жертвоприношень ворожать.

Живуть вони в убогих хатинах, далеко розташованих одна від одної, і часто міняють місця проживання. Вирушаючи на війну, багато хто з них іде на ворога піший, тримаючи в руках невеликий щит і дротики; панцерів вони не носять; деякі виходять у бій без хітона і без трибонія [без верхнього і спіднього одягу], в самих коротких штанах, і б’ються в шароварах, що закривають лише частину тіла.

У тих і других варварів одна мова, проста і варварська; не відрізняються вони одні від одних і зовнішнім виглядом. Усі ці люди високі на зріст і надзвичайно сильні. Колір обличчя в них не зовсім білий, волосся не русе і не переходить у чорне, а рудувате і, до того ж — в усіх. Подібно до массагетів, і вони живуть бідно і грубо, і так само, як ті, перебувають повсякчас у грязі. Підступства чи лукавства в них зовсім мало, але при всій їх простоті норови в них гунські. І ім’я слов’янам і антам було споконвіку одно; тих і других стародавність називала опорами; думаю, що вони жили розсіяно [розкидані тут і там] і займали великі простори. Більша частина земель за Істром належить їм. [...]

Спільні питання до документів:

1.Визначте суспільний лад слов'ян і ступінь його розвитку.

2. Які факти свідчать про початок зародження в житті слов'ян державотворчих процесів.

Домашнє завдання: Опрацювати історичні документи і відповісти на завдання.

тема: Практичне заняття: "Охарактеризувати повсякденне життя словян" (6.04)                                                              Господарство давніх слов’ян

• Давні слов’яни жили зі землеробства та осілого скотарства.
• Вони вирощували просо, ячмінь, пшеницю, жито, овес, льон і коноплі, віддаючи перевагу ярим сортам.
• Сіяти озимину навчились у другій половині 1 тис. 
• З тварин розводили велику й дрібну рогату худобу, овець, свиней, коней.
• Живучи поміж лісів, у краю річок та озер, слов’яни не нехтували тисячолітнім мисливським і рибальським досвідом.
• З-поміж ремесел особливого розвитку досягли ливарна справа й ковальство.
• З-поміж ковалів давні слов’яни особливо шанували майстрів-ювелірів.
• Своєрідним у слов’ян було виробництво глиняного посуду.
• Тривалий час, навіть після того, як від інших народів було запозичено гончарний круг, кераміка, особливо та, що застосовувалася для приготування їжі, лишалася ліпною.
• Розквіт гончарного виробництва припав на наших землях на 3–4 ст. – на часи черняхівської культури.
• Під час Великого переселення народів гончарство занепало, тож гончарний посуд у слов’ян поступився перед ліпним аж до 10–11 ст.
• Розвиток торгівлі засвідчують численні знахідки монет різних народів. Слов’яни залюбки торгували з населенням Подунав’я, Центральної Європи й Прибалтики, а згодом – із мешканцями римських і візантійських провінцій та античних міст Північного Причорномор’я.
• У слов’янські землі за тих часів потрапляли посуд, вироби зі скла, бронзи, срібла й золота, вина, олія.
• Натомість вивозилися хутро, мед, віск, шкури, зерно.
• У 6–7 ст. слов’янські племена Подніпров’я контролювали торгівельний шлях Дніпром, що сполучав Балтійське й Чорне моря.

Домашнє завдання: складіть повідомлення : " Житло давніх слов'ян". описавши житло, подвір'я, поселення.(використовуйте документи попередньої теми)              Надсилати відповіді 
karantinzarechna@gmail.com

Тематичний контроль : " Походження словян"(8.04)

Мета: розповісти про те, як відбувалося розселення слов’ян унаслідок Великого переселення народів; пояснити, як відбувалося розселення східних, західних і південних слов’ян, а також східнослов’янських племен — предків українців; визначити особливості етнічних і  державотворчих процесів у  східних слов’ян; пояснити зміст термінів і понять «Велике розселення слов’ян», «Балканські війни», «союзи племен», «етнічні процеси», «держава», «літопис»;; виховувати повагу до минулого України. Тип уроку: контроль та перевірка знань.

Опрацювати конспекти уроків і параграф  №53 с. 169-174 і відповісти на тести 

Тема: Ізраїльсько-Іудейське царство

Мета: ознайомити учнів з географічними умовами Палестини; формувати уявлення про особливості періодів правління Давида і Соломона;розвивати память,уяву . мислення; виховувати почуття співпереживання, поваги, толерантності.

Головні питання уроку;

1) Географічне положення Палестини;(ст.79)                                                                                   2)Розквіт і занепад Давньоєврейської держави                                                                            Понад 3 тис. років тому в Палестину прийшли кочові племена ібрі – «зарічні люди». Так називали давніх євреїв, що належали до групи семітських народів. Вони витіснили звідти філістимлян. З часом євреїв підкорили єгиптяни й насильно переселили у свою країну, перетворивши на рабів. Там вони займалися будівництвом, ремеслом, були слугами у заможних єгиптян. У XII ст. до н.е. єгипетський фараон відпустив євреїв на батьківщину.

Вихід 600 тис. євреїв з Єгипту до Палестини, за переказом, очолив пророк Мойсей. Він був для них і вождем, і священиком, і суддею. За біблійною легендою, 40 років вів Мойсей свій народ у Палестину. За цей час змінилося три покоління – мудрий провідник чекав, доки помруть ті, хто був народжений рабом.

На межі ХІ-Х ст. до н.е. на півночі Палестини євреї утворили державу Ізраїль. За легендою, засновником і першим царем її був Саул (1020-1000 рр. до н.е.). У цей час на півдні Палестини виникла ще одна держава євреїв – Іудея.

Цікаво знати

За біблійною легендою, під час виходу євреїв з єгипетського полону сталося диво: води Червоного моря розступились, і євреї перейшли на протилежний берег. їхні переслідувачі, які за наказом фараона мали повернути їх, кинулися навздогін, але їх поглинуло море.

Печатка ізраїльського царя

2. Царство Давида і Соломона

Після кривавих братовбивчих війн Ізраїль та Іудея об'єдналися – утворилася держава, відома в історії як Давньоєврейське царство. Вважають, що правителем новоствореної держави був Давид (1000–965 рр. до н.е.). Він народився у Віфлеємі. За однією з легенд, Давид був зброєносцем у Саула, за іншою – його зятем і полководцем. Прославився перемогою над могутнім воїном філістимлян Голіафом, яка закріпила за єврейським народом землі філістимлян у Палестині. Ставши царем, розбудував місто Єрусалим і проголосив його столицею держави.

Наприкінці свого життя він писав релігійні гімни-псалми та готувався до побудови найважливішого для євреїв храму – Єрусалимського, який став символом стійкості та єдності єврейського народу. Храм було побудовано за правління царя Соломона.

Золотий світильник з Єрусалимського Храму

Правління Давидового сина – Соломона (965–928 рр. до н.е.) називають «Золотим віком» Давньоєврейської держави. Його вважали мудрим правителем. Біблійні легенди оповідають про справедливий суд Соломона. Одного разу до нього звернулися дві жінки, у яких зародилося по хлопчику. Одна з них уві сні ненароком задавила дитя і вранці замінила його на живу дитину сусідки.

Потім кожна з жінок стверджувала, що жива дитина – саме її син. Соломон наказав охоронцеві розрубати малюка і віддати по половині кожній. Одна з жінок погодилась на це, а інша вигукнула: «Краще віддайте дитину їй, тільки не вбивайте!» Саме вона і була матір'ю хлопчика.

З тих часів і пішов вислів «соломонове рішення», що означає мудре вирішення.

Соломон розширив територію держави, захопивши сусідні землі, та поділив країну на 12 частин, кожна з яких протягом місяця утримувала царя і його найближче оточення. Цар збільшив податки та запровадив обов'язкові чотиримісячні роботи на будівництві, яке розгорнулося в країні.

Навколо Єрусалима, Меґіддо та інших міст були споруджені могутні захисні мури. У столиці збудували величний царський палац і храм богу Яхве. За правління Соломона Єрусалим став політичною та релігійною столицею євреїв. За його наказом було побудовано торговельний флот, кораблі якого зазвичай плавали разом з фінікійцями. За царювання Соломона зріс міжнародний авторитет його держави.

Особлива роль у Давньоєврейському царстві відводилася пророкам. Євреї часто потерпали від нападів ворогів, їхні землі захоплювали сильніші сусіди. У такі моменти дуже цінною була порада мудрої та досвідченої людини. Жили пророки, переважно вихідці з низів суспільства, при царському дворі та храмах. Вони виконували роль ясновидців і проповідників, пропагували покірність цареві, але іноді були активними учасниками двірцевих інтриг. Вважається, що одним з перших пророків був Мойсей, який вивів євреїв з Єгипту.

Пророки написали перші п'ять книг Біблії. В іудаїзмі вони мають назву «Тора». Історія зберегла згадку про те, що в XI ст. до н.е. пророк Самуїл благословив на царювання Саула. У середині IX ст. до н.е. пророк Ілія перешкодив об'єднанню євреїв, фінікійців та сирійців в одну державу, бо таке об'єднання могло б призвести до зникнення єврейської релігії та культури і злиття із цими народами. У VI ст. до н.е. пророк Ієремія закликав євреїв, що вже не мали власної держави, підкоритися волі вавилонян, щоб зберегти свої звичаї та традиції. Саме завдяки пророкам та їх діяльності єврейський народ, який протягом багатьох століть. зазнавав переслідувань з боку володарів Єгипту та держав Дворіччя, не був знищений.

3. Давньоєврейська держава під іноземним пануванням

Після смерті царя Соломона Давньоєврейська держава розпалася. У 722 р. до н.е. цар Саргон II установив владу Ассирії над землями євреїв і змусив їх платити данину. Тоді ж було спалено 46 іудейських міст, а тисячі євреїв забрано в полон. Дивом можна вважати врятування Єрусалима. Місто не впало під ударами ворогів лише тому, що в таборі ассирійців почалась епідемія чуми.

На початку VI ст. до н.е. місто Єрусалим підкорив володар Нововавилонського царства Навуходоносор II, який забрав євреїв у «вавилонський полон». Після завоювання Вавилона персами останні дозволили євреям повернутися на свої землі. Але землі євреїв, що так і не об'єднались у єдину державу, пізніше, у 332 р. до н.е., захопив Александр Македонський. Згодом вони увійшли до складу Єгипетської держави. У 63 р. до н.е. землі євреїв стали римською провінцією. Давня держава євреїв припинила існування.

                                       

 

Яким був суспільний лад та духовний світ давніх євреїв?

У 14-13 ст. до н. е. з Дворіччя на землі Ханаану (Палестини) прийшли скотарські племена євреїв. Слово євреї означало «зарічні люди», адже прийшли вони з-поза річки Евер - Євфрату. Історію цього народу викладено в Біблії, у Старому Завіті. Археологічні знахідки, зокрема клинописні таблички, підтверджують багато фактів, викладених у Біблії. Тож Біблія є одним з найдавніших і найцінніших історичних джерел.

У Біблії розповідається, що першим євреєм був Авраам, якого і вважають прабатьком усіх євреїв. Він жив поблизу шумерського міста Ур, був скотарем і кочував берегами річок Тигр та Євфрат, а згодом прийшов до Ханаану і оселився там. Від Авраама походив рід, який починався сином Ісааком та онуком Яковом. Яків згодом змінив ім’я на Ізраїль - саме тому євреїв стали ще називати ізраїльтянами. Яків мав 12 синів, які й дали початок 12 племенам.

Ізраїльські племена поклонялися єдиному Богу, якого називали Ягве. Це ім’я було заборонено вживати без потреби, тож його замінювали словами «Бог», «Господь мій». Давні євреї вірили, що Ягве віддав землю Ханаану - ту його частину, що пізніше стала називатися Палестиною, - народу Ізраїлю.

Від 12 ст. до н. е. південно-західну частину Східного Середземномор’я захопили войовничі філістимляни, з якими давнім євреям довелося боротися протягом тривалого часу. Філістимляни виробляли залізні зброю та деталі до колісниць. Саме від назви цього народу грецькою мовою походить назва Палестина (давньєврейською - «пеліштім»).

У той час за землі Палестини воювали хети та єгиптяни. Учені припускають, що частина єврейського населення дійшла до Єгипту, перебуваючи там як поневолене населення. Наприкінці 12 ст. до н. е. народ Ізраїлю залишив Єгипет і рушив до Палестини. Як саме це сталося, оповідає Біблія. Вивів єврейський народ з єгипетської неволі пророк Мойсей. Під час «виходу» ізраїльтян з Єгипту Бог уклав з євреями завіт, а Мойсею на горі Синай дав дві скрижалі - кам’яні плити, на яких було написано десять заповідей (настанов). Вони вказують, що мусить робити людина і чого їй варто уникати. Мойсей зробив з дерева спеціальну скриню, усередині й ззовні обкладену золотом, - «Ковчег Завіту», де зберігалися скрижалі із заповідями Господа. «Ковчег» став найважливішою святинею євреїв і завжди супроводжував їх під час переселення.

Прочитайте десять заповідей Божих. 1. Як ці заповіді могли прислужитися згуртуванню євреїв? 2. Чому вони стали втіленням загальнолюдських цінностей? 3. Які із заповідей вам здаються найважливішими? 4. Порівняйте десять заповідей з уривком з єгипетської «Книги мертвих». Що спільного в цих текстах?

«Хай не буде тобі інших богів переді Мною. Не вклоняйся їм і не служи їм... Не призивай Імення Господа, Бога твого, надаремно. Пам’ятай день суботній, щоб святити його. Шануй свого батька та матір свою... Не вбивай! Не чини перелюбу! Не кради! Не свідчи неправдиво на ближнього свого! Не жадай дому ближнього свого... дружини... раба... вола... ані осла, ані всього, що є в ближнього твого!».

Біблія (з грецької «книги») - збірник давніх текстів, що їх визнають в іудаїзмі та християнстві як Святе Письмо. Найдавнішу її частину християни називають Старим Завітом, другу частину, у якій ідеться про життя Ісуса Христа, Новим Завітом.

Пророками називають людей, обраних Богом і наділених даром сприймати Божественні послання й повідомляти їх людям, передрікати майбутнє.

4. Яким було правління Давида та Соломона в Ізраїльсько-Іудейському царстві?

Наприкінці 2 тисячоліття до н. е. євреї перейшли до осілого способу життя: опанували землеробство й ремесло, почали виплавляти залізо. Близько 1030 р. до н. е. вожді єврейських племен проголосили царем Саула. Коли ж Саул загинув у битві з філістимлянами, новим царем став його зять - Давид. Давид прославився ще за Саула перемогою над воїном-велетнем філістимлянином Голіафом. Давид правив Ізраїльським царством від 1005 до 965 р. до н. е. Столицею за його володарювання було місто Єрусалим. Відтоді це місто стало священним для євреїв, символом їхньої історії. За Давида було створено гвардію з іноземців - філістимлян та критян. З метою встановлення податків провели перепис населення. Згодом, коли уклали мир з філістимлянами, територія Ізраїлю розширилася до Червоного моря.

Єрусалимський храм за Соломона. Реконструкція.

За сина Давида Соломона (правив 965-935 pp. до н. е.) Ізраїльсько-Іудейське царство сягнуло свого розквіту. Соломон не воював, як його батько, а намагався за допомогою дипломатії та торгівлі зміцнити державу. У країні розпочалося бурхливе будівництво, відновлювалися й засновувалися нові міста, будувалися палаци. За правління Соломона було споруджено грандіозний Єрусалимський храм на честь Бога Ягве. У Біблії розповідається, що цей храм був оздоблений ліванським кедром, міддю, коштовним камінням і золотом. У храм урочисто перенесли найбільшу святиню ізраїльтян - «Ковчег Завіту». З біблійних розповідей Соломон постає як уособлення мудрості. Цар був для свого народу мудрим порадником, справедливим суддею.

Переселення іудейських жінок і дітей до Вавилона - «вавилонський полон». Фрагмент рельєфу з Ніневії.

Після смерті Соломона північні єврейські племена відокремилися та створили своє власне царство - Ізраїль із центром у місті Самарія. Спадкоємці Давида правили в Іудейському царстві, столицею якого залишився Єрусалим. Через кілька століть войовничі сусіди знищили спочатку Ізраїльське царство, а згодом й Іудейське.

 - Роздивіться карту на с. 78. Визначте кордони Ізраїльсько-Іудейського царства за часів Давида.

Оцініть себе

1. Які країни були розташовані в Східному Середземномор’ї? Чому Східне Середземномор’я називають ворітьми Західної Азії?

2. Витлумачте поняття: Біблія, фінікійські міста-держави, колонізація, метрополія, пророки.

3. Якими винаходами уславилися фінікійці?

4. Про які події з історії євреїв ідеться в Біблії? Як виникла перша єврейська держава? Чому про правління царя Соломона кажуть як про «золотий вік» Ізраїльсько-Іудейського царства?

 - Чим відрізнялися вірування давніх євреїв та єгиптян? Чому Біблія є цінним історичним джерелом? Пригадайте біблійні перекази про царя Соломона. Утіленням якої чесноти є цей історичний діяч?

Домашнє завдання: опрацювати параграф 25 і виконати тести.  https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=342016    Зверніть увагу, що тест ви зможете пройти як домашнє завдання лише один раз!

Тема: " Хараппська цивілізація. Ведична цивілізація Індії."(27,29. 04)                                                                                                                      

Мета:  дати  уявлення  про  Давню  Індію,  природно-кліматичні  умови і географічне положення, історію утворення найдавніших держав долини річки Інд; розвивати вміння знаходити загальне в історії розвитку Давньої Індії та інших країн, удосконалювати навички роботи з історичною картою і підручником; засвоїти поняття: «Індостан», «Інд», «Ганг», «арії», «раджа»; виховувати пошану до історії і культури інших народів.

Тип уроку: засвоєння нових знань

І. Організаційний момент

ІІ Мотивація навчальної діяльності

Глянь, о душе моя,- ось жадана земля,
Ось земля споконвічна прочан.
Глянь на Індію ти, на той берег святий,
Де вселюдства шумить океан.

Ось безмежжя долин, де річок в'ється плин,
Ось замислених гір караван.
Глянь на Індію ти, на той берег святий,
Де вселюдства шумить океан.

Невідомо - звідкіль, валом юрб, наче хвиль,
Лився в Індію людський потік,-
Він ішов звіддалік і губився навік
В океані, як паводок рік.

Тут арійці були, неарійці ішли,
Тут китаєць, і гуни, і патан,
І племен скіфських рід, і могол, і дравид
Позливались в один океан.

 Слово вчителя: Шановні учні, сьогодні ми з вами помандруємо на Схід до цікавої і загадкової Індії. Перед вами буклет, зверніть увагу на його зміст, це допоможе краще уявити що таке Індія, перенестися у своїй уяві на півострів Індостан, туди, де величні храми, прекрасні палаци, стародавні міста, цікаві люди, захоплюючі традиції і свята.

(Учні з метою мотивації пізнавальної діяльності звертаються до буклету «Цікава і загадкова Індія»)

ІІ. Актуалізація опорних знань

Питання на повторення

1. Що таке цивілізація?

2.Назвіть ознаки цивілізації?

3. Де виникли перші цивілізації? 

4. Назвіть найдавніші міста. Як вони виникли?

Слайд №2

Вчитель підбиває підсумки бесіди: перші цивілізації виникали  у долинах річок.  

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Географічне положення Індії

Робота з картою.  визначають географічне розташування Індії.

Завдання: 1. Визначити географічне положення Індії відносно Єгипту.

                 2. Визначити географічне положення Індії відносно Межиріччя.

                 3. Визначити географічне положення Індії відносно сучасної України.

Природно-кліматичні умови

Робота з документом.

 Документ  «Природно-кліматичні умови у Стародавній Індії»

(О.П. Крижанівський «Історія Стародавнього сходу»)

…За природними умовами ці землі поділялись на три різні райони:

Індська область (північно-західна частина півострова) з долиною ріки Інд і сусідніми гірськими районами. В сиву давнину Інд мав сім приток, проте згодом дві з них пересохли, тому ця територія дістала назву «Країна п’ятьох рік» - Пенджаб. Розлив Інду, що витікав з Гімалаїв, залежав від танення снігів у горах і тому були не стабільним. Дощів випадало дуже мало, влітку шаленіли гарячі вітри пустелі. Сухий клімат не дозволяє тут займатися землеробством без поливу.

Гангська область (північно-східна частина), що простягається вздовж долини річки Ганг у зоні тропіків. Найхолодніше було взимку, коли температура спадала до +5, нависали тумани, випадала ранкова роса. Влітку стояла пекельна спека, яка вдень доходила до  +50, а вночі +30 градусів. У червні –серпні наставав сезон дощів. Це район вологих і густих джунглів, у яких було багато небезпечних для людини хижаків:королівських тигрів, носорогів, левів,слонівта змій. Тропічні ліси потрібно було вирубувати, щоб сіяти бавовник, рис, цукрову тростину.

Південна Індія «Декан».Цей район має складний рельєф, практично відрізаний від Північної Індії гористим ланцюгом. Ріки Декану повноводні,  з крутими берегами та бурхливою течією. Дощі впадають тут не регулярно, але достатньо щоб займатись землеробством без зрошувальної системи

   1.Визначити особливості природно-кліматичних умов Північно-Західної Індії.

    2.Визначити особливості природно-кліматичних умов Північно-Східної Індії.

    3.Визначити особливості природно-кліматичних умов Центральної Індії.

Бесіда за питаннями

1) Порівняйте кліматичні умови Індії та Єгипту.

2) Що спільного і відмінного у природно-кліматичних умовах Індії та держав Межиріччя?

3) Чому долину річки Ганг почали освоювати пізніше, ніж басейн річки Інд?

Найдавніші цивілізації долини річки Інд

Слово вчителя  На північному заході півострова Індостан у долині річки Інд у ІІІ тис. до н.е. утворились давні міські цивілізації. Корінне населення  називають дравідами, від них походить назва цього періоду історії давньої Індії - дравідійський.

Питання до класу. Порахуйте скільки часу пройшло з того часу до сьогоднішніх днів? Як ви рахували?

У 6-2 тис. до н.е. -Хараппська цивілізація

«Міста Мохенджо-Даро та Хараппа»

 Завдання:

1.Визначити структуру стародавніх міст.

2. Знайдіть особливості, що характерні містам Мохенджо-Даро та Хараппа.

3. З якими містами  тогочасного світу можна їх порівняти?

Орієнтовна відповідь   с.84(прослідкувати схему будинку у Мохенджо-Даро)

                                   Структура Мохенджо-Даро та Хараппи

Центр (піднесена частина) — фортеця правителя

Навколо — місце поселення городян

Вулиці — перетинаються під прямим кутом

Будинки — від маленьких хатин до 2–3-х поверхових будівель

Особливість — наявність водогону і каналізації (вперше на Сході)

«Основні заняття жителів давніх міст»: землеробство, скотарство, ремесло

Вторгнення аріїв до Індії

Формування поняття»Ведійський період»

Повідомленні учнів   « Арії – давні кочові племена»

Орієнтовна відповідь     

Згадка про ці події збереглась в священній книзі індійців «Рігведа». Там розповідається, що за один день боги зруйнували 99 міст  місцевих жителів. Завойовники були високі на зріст, мали білу шкіру і називали себе аріями, що означало «шляхетні, благородні люди». Цією назвою вони протиставляли себе темношкірому населенню, яке поневолили.

Раніше арії жили на півдні східної Європи, тобто в степах України. Вони випасали табуни коней, розводили овець. У пошуках кращих пасовиськ частина аріїв перейшла через гірський хребет Індукуш і спустилися в Індію. Інша група пішла на Іранське нагір’я, на Кавказ та в Європу.

Слово «арії» збереглося в сучасній назві країни Іран. Учені вважають, що арії були предками багатьох сучасних народів – індійців, персів, німців, англійців,українців, литовців та інших. Про це свідчать однокореневі слова в їхніх мовах, що означають одне і теж. Мови згаданих народів називають індоєвропейськими.

Слайд №12

Арії — «благородні люди» — кочівники-скотарі, що прийшли з північного заходу (Європи) — вважаються предками більшості європейських народів і деяких азіатських народів (індійців, персів)

Формування поняття Гангська цивілізаія

Опорний конспект

          Наслідки арійського завоювання

Асимілювалися з місцевим населенням

Перешли до осілого способу життя

Почали займатися землеробством

Освоїли долини Гангу

Створили нові держави (правителі — раджі)

Формування понять: санскрит, раджа, обмінна торгівля

Санскрит – літературна, давньоарійська мова, що вживалась в стародавній Індії.

Раджа – вождь племені аріїв.

Обмінна торгівля – обмін товарами через посередництво предметних грошей

Соціальна структура індійського суспільства

Релігія Стародавньої Індії

Культура Стародавньої Індії

Об’єднання Індії в єдину державу

Розповідь вчителя. В 322р.до.н.е індійці підняли повстання проти греків, повсталі зруйнували побудовані греками міста й знищили військові гарнізони. Керував повстанням Чандрагупта з роду  Маур’їв, який почав об’єднання країни. Основою армії була піхота.

Повідомлення учня  «Армія Чандрагупти»

Орієнтовна відповідь     

У Чандрагупти постійна армія мала 600тис. піхотинців, 30тис. кавалеристів,9тис. слонів та безліч бойових колісниць. Воїни були озброєні мечами, списами та довгими, в людський зріст, луками. Лучники натягували лук ногою і надавали стрілі такої сили польоту, що вона пробивала найтовщий щит.

Розповідь вчителя. Найвищого рівня держава досягла за правління Ашоки. Який об’єднав усю Індію, підтримав релігію буддизм. Але після його смерті імперія розпалась.

ІV. Закріплення нових знань

 Гра «Чарівна скринька»

1.Як називались гори на півночі Індостану?

2. Назвіть найбільші річки Індії?

3. Назвіть найдавніші міста що існували в долині Інду?

4. Давньоарійська мова, що вживалась в Стародавній Індії?

5. Що було найбільшим багатством для аріїв?

6.Хто такий раджа?

7.Як називались густі, заболочені вічнозелені ліси?

8. За правління якого царя було запроваджено буддизм?

VІ. Домашнє завдання

Опрацювати текст параграфа № 26,27; виконати тести   https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=989439

Тема:

Тема. Формування китайської цивілізації. Імперія Цінь і Хань

Мета: визначити особливості впливу природного середовища на формування китайської цивілізації; проаналізувати характерні риси утворення державності в Стародавньому Китаї; ознайомитися з основними положеннями конфуціанства; застосовувати та пояснювати на прикладах терміни й поняття «царство Чжоу», «конфуціанство»; розвивати навички аналізу й порівняння історичних явищ; виховувати повагу до історії різних народів. познайомити учнів із процесом виникнення першої імперії в Китаї; характеризувати діяльність імператорів династій Цінь і Хань; застосовувати та пояснювати на прикладах терміни й поняття «імперія Цінь», «імперія Хань», «повстання "Червонобрових"», «повстання "Жовтих пов'язок"»; розвивати аналітичні здібності учнів; виховувати повагу до минулого людства.

Тип уроку: комбінований.

Основні терміни та поняття: царство Чжоу, конфуціанство.

Основні дати: середина II тис. до н. е. — поява першої китайської держави Шан-Інь; IV—III ст. до н. е. — доба «Воюючих царств» у Китаї; 551—424 рр. до н. е. — роки життя Конфуція.

Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель знайомить учнів із темою й основними завданнями уроку.

Бесіда за запитаннями

1. У чому полягає залежність розвитку країни від природного середовища?

2. На якому континенті розташований Китай?

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Проаналізуйте особливості утворення державності в Стародавньому Китаї.

1. Природні умови Стародавнього Китаю

На північний схід від Індії простягається країна, яка має назву Китай. На її заході розташовані гори та пустелі, на півночі — степи, на півдні — гори з тропічними лісами. На сході та півдні Китай омивають води морів Тихого океану.

Найбільш сприятливою місцевістю для виникнення цивілізації була Східнокитайська рівнина. Там течуть дві великі річки — Хуанхе (Жовта) і Янцзи (Блакитна). Ці річки схожі на Тигр і Євфрат; вони так само бурхливі, несуть багато мулу й піску, часто розливаються, затоплюючи цілі області. Свою назву річка Хуанхе отримала через колір води в ній. До річки потрапляв жовтий пил, принесений вітрами зі степів, та осідав на берегах, із часом вкривши їх товстим шаром. Річка часто змінювала русло." річка, яка блукає"

Після розливів, коли вода спадала, жителі не знаходили поблизу річки й тоді були змушені переселятися слідом за нею. Стародавні китайці дуже потерпали від постійних примх норовливої річки. Проте ґрунти в долині Хуанхе вирізнялися надзвичайною родючістю, їх легко можна було обробити мотикою та дерев’яним ралом. Це й притягувало сюди жителів.

Річка була багатою на рибу, а ліси, які тоді займали більшу частину Китаю, — на дичину. Поблизу річок Хуанхе та Янцзи водилися слони, носороги, буйволи, тигри, олені, антилопи, леопарди, кабани, ведмеді, лисиці тощо. У горах Китаю зосереджувалося багато корисних копалин.

Цікаво знати

МІФ ПРО ВЕЛИКОГО ЮЯ

Щоб покарати людей, які погрузли в гріхах, небесний правитель Хуан Ді наказав богу води Гун Гуну влаштувати страшний потоп. Були залиті всі поля з посівами, тонула худоба й люди. Урятуватися можна було тільки на високих горах. Але проти бога води виступив герой (у вигляді дракона) на ім’я Юй, що мав незвичайну силу. І зібрав він військо, яке складалося з небесних богів. У жорстокій битві військо Юя перемогло військо Гун Гуна. Це дало змогу герою спокійно боротися з потопом. Юй будував дамби, перекривав старі русла річок і прокладав нові, щоб відводити надлишки води. На великій черепасі возив він чудодійну землю та створював із неї острівки суходолу. Бог річок Хебо вручив Юю камінь, на якому було накреслено план усіх річок і каналів. І тоді прийшов на допомогу Юю дракон, який своїм могутнім хвостом став проривати канали згідно з планом.

Багато подвигів здійснив безстрашний герой у боротьбі зі стихією. Щоб звільнити шлях річкам, розсував гори. Часто він змушений був вступати у двобій зі злими духами й перевертнями. Але за допомогою добрих небесних богів Юю вдалося впоратися з потопом. Усю нечисть він ув’язнив у темниці, а річки примусив текти у Східний океан. І встановився на землі порядок. Люди змогли випасати худобу й обробляти поля. І вирішили всі обрати Юя імператором усієї Піднебесної. Юй навчив людей будувати канали, дамби й відводити руслами воду з великих річок в океан. Після смерті Юй полинув у небо й зайняв належне місце серед богів.

2. Перші держави. Царство Чжоу та його занепад

Розповідь учителя

Клімат у Китаї більш суворий, ніж у Месопотамії або Єгипті, бувають дуже холодні зими, дмуть різкі вітри. Ґрунти важче піддаються обробітку. Тому перші поселення хліборобів з’явилися в долині Хуанхе лише в V тис. до н. е.

У Стародавньому Китаї, як і у Дворіччі та Стародавньому Єгипті, зародження цивілізації було пов’язане з виникненням перших міст-держав, що воювали між собою. Так у середині II тис. до н. е. в середній течії Хуанхе постала держава Шан (за назвою панівного племені, яке населяло її), сусідні племена називали її Інь. Тому першу державу найчастіше називають Шан-Інь.

Основним заняттям жителів країни було хліборобство. Вони вирощували просо, пшеницю, рис, а також городні й садові культури. Коноплі використовували на волокно й олію (замість льону). Зрошування полів відбувалося за допомогою одвідних каналів від водойми або колодязів. Стародавні китайці утримували биків, овець, свиней, займалися конярством, птахівництвом. Було поширене шовківництво (шовкові тканини в цей період набувають особливої популярності). Для обробітку землі та збирання врожаю використовували різноманітні знаряддя праці: дерев’яну соху, дерев’яні та бронзові мотики, борони, серпи, дерев’яні ціпки для молотьби. Для розчищення ділянки від чагарників і дерев під ріллю застосовували бронзові ножі та сокири. Рік шанці поділяли на чотири сезони: весна зображувалася паростком; літо — просом, що заколосилося; осінь — пшеницею; зима — зібраним і вивішеним колоссям.

Широкого розвитку в країні набуло ремесло. У руїнах столиці археологи відшукали залишки майстерні, у якій виготовляли бронзові вироби. Високого рівня досягла кераміка. Ремісникам уже був відомий гончарний круг. Усі будинки й навіть палаци будувалися з дерева. Торгівля була обмінною, тому що грошей тоді ще не існувало, а їхню роль виконували найбільш цінні речі — каурі (особливо мушлі), зерно, шкіра тощо.

Робота з документом

НАРОДНІ ПІСНІ СТАРОДАВНЬОГО КИТАЮ

(ІЗ «КНИГИ ПІСЕНЬ»)

У шостім місяці їмо ми жовті сливи.

У сьомім варимо ми овочі, боби,

Збираєм фініки у восьмім.

І жати рис ми будемо в десятім.

Для сивобрових стариків Вина наварим молодого.

У сьомім гарбуза почнемо їсти,

У восьмому зриватимем гарбуз,

В дев’ятім хмиз і очерет Збирати будемо й насіння конопель —

Чоловіків щоб наших годувати.

В дев’ятому утоптуєм ми тік,

В десятому несем снопи:

Горох і ранній, пізній хліб.

Ще й прядиво, пшеницю, просо, сорго.

Ой! Хлібороби-чоловіченьки!

Ми разом урожай зібрали,

Візьмімося ж за діло в домі:

Ми на покрівлю вдень зберемо пирію,

Вночі ж ми будемо сукать вірьовки.

Полагодимо скоро ми наш дім,

А там вже знову сіяти пора.

Тук, тук! У місяці другому ми колемо багато льоду.

А в третьому — увесь цей лід ми у льодовню перенесемо.

В четвертий місяць ми встаємо рано —

Цибулю і ягнят підносим духам.

В десятім іній, холоднеча.

В десятому ми прибираєм площу

І кілька глечиків з вином ми ставим,

Овечок ріжем і ягнят.

Приходимо усі у царський дім —

Берем з вином ріг носорога і довгого життя бажаєм.

Запитання до документа

1) Що відображає народна пісня?

2) Яким є цикл сільськогосподарських робіт китайських хліборобів?

На чолі держави стояв верховний правитель — ван. Він керував військовими походами, будівництвом каналів та дамб, здійснював жертвоприношення (був головним жерцем). На початку польових робіт він виходив у поле із золотою мотикою та проорював першу борозну. Потім звертався до Неба з проханням дарувати сприятливий для врожаю сезон. Ван мусив зважати на думку народних зборів та ради старійшин. Царство Шан-Інь було нетривким. Підкорені племена часто повставали, кочівники здійснювали спустошливі набіги. Наприкінці II тис. до н. е. держава Шан-Інь прийшла в занепад, і близько 1000 р. до н. е. її завоювали західні кочівники — чжоу.

Чжоу були скотарями та хліборобами і вели напівкочовий спосіб життя (подібно до аріїв). Захопивши землі Шан, вони заснували свою державу — Чжоу.

Спочатку життя людей у царстві Чжоу мало відрізнялося від їхнього життя в період Шан-Інь. Поступово освоювалися нові землі, будувалися міста. У VI—V ст. до н. е. китайці навчилися добувати й обробляти залізо. Завдяки використанню залізних знарядь праці стало можливим освоєння нових, далеких від річок земель. Було вирубано й спалено під ріллю густі ліси, що вкривали долини річок Янцзи. Населення осушувало місцеві болота. Цей наступ на природу привів до небажаних наслідків. Винищення лісів потягло за собою посилення руйнівної сили бурхливих річкових потоків. Хуанхе перетворилася на справжнє лихо для китайських хліборобів. Китайцям довелося споруджувати дамби, які захищали рівнини від повеней, викопувати канали для зрошення полів.

Завдяки залізним знаряддям оранка стає глибшою, поліпшується техніка обробітку полів. У цей період починається застосовування добрив. Вища врожайність полів сприяла загальному процвітанню країни. Високого розвитку набувають садівництво, городництво. У містах і степових районах країни успішно розвивається скотарство.

Подальшого розвитку набуває ремесло, особливо виготовлення шовкових тканин і виробів, жвавішає торгівля. У VI ст. до н. е. вже з’являються металеві гроші.

Правителі областей із часом дедалі більше із царських намісників перетворювалися на самостійних царків. Деякі з них стали могутнішими за царя, який насправді мав владу лише на невеликій території навколо столиці. Згодом держава розпалася на декілька царств, які воювали між собою.

IV і III ст. до н. е. в історії Китаю називають періодом «Воюючих царств» (Чжан Го). Як зазначають документи, ці війни були дуже тривалими й кровопролитними. За панування в країні боролися переважно правителі семи найбільших областей.

V IV ст. до н. е. в царстві Цінь були проведені важливі реформи. Проведені вони були за порадою ціньського сановника Шан Яна. Реформи дали змогу зібрати великі кошти, які допомогли здійснити ряд змін в армії. Воїни споряджалися залізною зброєю (раніше була бронзова). Замість бойових колісниць вводилася більш рухлива й швидка наймана кіннота, користуватися якою навчилися в сусідів-степовиків. В армії запроваджувалася більш сувора дисципліна. Завдяки реформам Шан Яна армія царства Цінь стала сильнішою за армії інших китайських царств.

У IV ст. до н. е. царство Цінь стає найсильнішим серед усіх інших великих царств. Протягом цілого століття царі Цінь вели запеклу боротьбу за панування в усьому Китаї.

3. Китайські мудреці. Конфуцій

Колективна робота з підручником

Учні самостійно опрацьовують відповідний матеріал підручника, визначаючи особливості положень учення Конфуція. Учитель систематизує й доповнює результати роботи учнів, використовуючи наведений матеріал.

Додаткова інформація

У Стародавньому Китаї шанували вчених людей. У VI ст. до н. е. в одному з китайських держав жив мудрець Лао Цзи. Він створив учення про дао — шлях природи і людини. Це вчення називають даосизм. Лао Цзи навчав, що людина має жити відповідно до законів природи, не чинити зла. Він засуджував пригнічення одних людей іншими, виступав проти багатства й розкоші. Мудрець вважав, що правителі повинні дбати про своїх підданих. Його молодший сучасник Конфуцій (китайською — Кун Цзи) став найвідомішим мудрецем в історії Китаю. До цих пір багато китайців наслідують повчання. Учення Конфуція отримало назву конфуціанство.

Постать в історії

Конфуцій народився у 551 р. до н. е. Його родина колись була знатною та заможною, але потім збідніла та втратила колишнє становище. Незважаючи на досить скромний достаток, хлопець сумлінно навчався. Коли він підріс, його призначили наглядачем амбарів і державних земель. Крім того, Конфуцій збирав перекази про давнину. Уже в 30 років він відкрив першу в Китаї приватну школу та швидко зажив слави розумного й доброго вихователя. Він став поважним учителем. З усіх куточків країни приходили юнаки, щоб слухати настанови Конфуція. Учні мудреця викладали його вчення у вигляді їхніх бесід з учителем, які пізніше були зібрані в 13 книг. Найвідомішою з них є «Луньюй» («Бесіди й судження вчителя Кун Цзи (Конфуція) із численними учнями»). Помер Конфуцій у віці 73 років. Його вчення поширювалося по всьому Китаю.

Найголовніше в ученні Конфуція — правила поведінки людини. Конфуцій навчав, що у світі існує непорушний порядок, у якому кожна людина має знайти власне місце. Людина зобов’язана найкращим чином виконувати свої обов’язки. «Правитель повинен бути правителем, батько — батьком, син — сином», — говорив Конфуцій.

Конфуцій переконував, що благородна людина не повинна боятися того, що загрожує їй ззовні. Найстрашніше — це зло та заздрість у душі. Дуже важливо шанувати старших. Треба дотримуватися тих правил, які виробили предки. Діти мають слухатися батьків, шанувати їх. З особливою шаною слід ставитися до людей похилого віку, допомагати їм у всьому. Довголіття — це благословення небес. У старості людина стає мудрою. Мудрість років захищає людей від помилок. Конфуцій наполягав на шануванні предків. Кожна сім’я повинна була мати домашній храм, де розміщувалися таблички, що символізують предків. Тут відбувалися релігійні обряди. Предкам приносилися жертви. Особливе значення Конфуцій надавав освіті. Він відкрив школу та записав безліч висловів. Своїм учням він тлумачив старовинні книги, долучаючи до мудрості древніх. Від дитинства китайців із заможних родин привчали правильно поводитися. Дитина завжди мала бути ввічливою, слухатися старших, але не підлабузнюватися до них. Добре вихований китаєць завжди знімав взуття перед входом у будинок. Сидів він, випрямивши спину та спираючись на п’яти. Йому слід бути охайно одягненим та обов’язково добре причесаним. Чоловіки збирали довге волосся в пучок. Жінки споруджували складні зачіски. їли китайці за допомогою спеціальних паличок. Цей звичай зберігся дотепер. Китайські мудреці вважали, що гармонія у світі утримується з’єднанням двох начал — Ян та Інь. Ян — це чоловіче начало. Воно символізує світло, сонце, небо, одиницю. Інь — це жіноче начало. Воно символізує ніч, місяць, землю, двійку. Поєднання цих двох начал породжує життя. Ці начала прагнуть одне одного, а в разі їхньої ворожнечі виникає загроза загибелі.

Бесіда за запитаннями

1. Що таке імперія?

2. Які імперії, що існували в країнах Сходу в давнину, вам відомі?

3. Чим імперія відрізнялася від інших держав?

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Імперія Цінь

Розповідь учителя

Після кількох століть безперервних воєн китайські землі у 221 р. до н. е. були об’єднані в єдину державу з величезною територією. Правила цією державою династія Цінь. Цар із цієї династії прийняв новий титул «Хуанді» — імператор. Він увійшов в історію як Цінь Шіхуанді — «перший імператор Цінь». Імператор називав себе «Сином Неба», а керована ним імперія дістала назву Піднебесної. Така назва означала, що Китайська імперія перебуває під заступництвом неба і, отже, є головною на землі. Піднебесна була справжньою східною деспотією, у якій вся земля та влада належали правителю. За допомогою величезної армії чиновників імператор контролював життя своїх підданих. Ніхто не був вільний ні у своїх вчинках, ні навіть у думках. Якщо імператор був незадоволений своїм наближеним, то посилав нещасному меч, тим самим наказуючи йому накласти на себе руки. Усіх, хто викликав невдоволення існуючими порядками, стратили. У Піднебесній процвітало доносительство. Навіть за невеликі злочини наставало жорстоке покарання. Людина могла бути віддана в рабство або піддана каліцтву. Винного могли заживо зварити в казані. Покаранню нерідко підлягали навіть родичі й діти винного. Військовополонених у Піднебесній убивали або перетворювали на рабів. На ринках рабів тримали в загонах для худоби.

Цінь Шіхуанді боявся, що читання книг може змусити людей замислитися над тим, що відбувається за його правління в країні. Він наказав спалити твори китайських мудреців, а вчених закопати живими в землю. Так було вбито 460 осіб. У полум’ї пожеж згоріло безліч цінних відомостей про початки китайської цивілізації. Підозрілість імператора не знала меж. Він переїжджав з одного палацу до іншого, ніколи не спав в одній кімнаті дві ночі поспіль. Йому весь час ввижалися змови та зради.

Щоб захистити країну від спустошливих набігів кочівників, імператор розпочав будівництво Великої Китайської стіни.

 Її будували з утрамбованої землі, цегли та кам’яних брил. Китайський народ склав похмурі легенди про це. Будівництво здійснювалося силами 300-тисячної армії. На допомогу їй було кинуто велику кількість засуджених злочинців, державних рабів і вільних общинників, які відбували трудову повинність. Від виснаження та тяжкої праці під стінами масштабного будівництва загинуло багато людей, який тут і ховали. Велика Китайська стіна стала «найдовшим кладовищем у світі». Незважаючи на це, будівництво величезної споруди було завершено. Велика Китайська стіна простяглася на тисячі кілометрів (6450 км). Висота стіни становила від 6,5 до 10 м, ширина — 5,4 м, щоб на ній могли роз’їхатися дві зустрічні колісниці. У стіні є оглядові щілини та бійниці. Через кожні 2,5—3 км розташовувалися підвищення для сторожової вежі. Внизу у вежі жили воїни, а на верхньому поверсі вони несли свою службу. У них напоготові лежав хмиз для вогню. Якщо воїни помічали небезпеку, то відразу розпалювали багаття. На сусідніх вежах, побачивши цей знак, теж підпалювали хмиз. Так сигнал надходив у місце, де в повнії! бойовій готовності перебував великий загін. Він відразу поспішав на допомогу.

Коли Цінь Шіхуанді помер, його поховали в підземній гробниці, над якою був насипаний величезний пагорб. За своєю пишністю ця гробниця може змагатися з найбагатшими похованнями єгипетських фараонів. У 1974 р. археологи розкрили гробницю Цінь Шіхуанді. Вічний сон володаря охороняли 6 тис. воїнів, виліплених із глини в повний людський зріст. Вони мали повне військове озброєння та були розташовані в бойовому порядку. Підлога й стіни гробниці облицьовувалися різнобарвними кам’яними плитами, покритими лаком. У гробниці перебували зменшені копії імператорських палаців, розташованих серед штучних гір і гаїв, озер і водоймищ, наповнених блискучою ртуттю, яка мала зображувати воду. По штучній водній гладі плавали птахи, зроблені із золота та срібла. Стелю гробниці прикрашали небесні світила. Разом з імператором були поховані його дружини, слуги, коні.

Наступним імператором Китаю став молодший син Цінь Шіхуанді. Він, як і його батько, боявся змов і розпочав своє правління зі страти своїх братів, сестер і знаменитих полководців. Тим часом становище народу погіршувалося. Люди масово помирали від голоду, часом із відчаю заподіювали собі смерть. Терпінню народу настав кінець. Озброївшись палицями й мотиками, люди зібралися в загони. На придушення повстань кинули армію, але багато воїнів переходило на бік повстанців. «Усі чотири сторони світу збунтувалися проти династії Цінь», — писав історик. Переляканий імператор наклав на себе руки. Ціньська династія, що хотіла правити «десятки тисяч поколінь», проіснувала лише 14 років. У 207 р. до н. е. народ скинув ненависних гнобителів.

2. Імперія Хань

Колективна робота з підручником

Учні самостійно опрацьовують відповідний матеріал підручника, визначаючи особливості розвитку імперії Хань. Учитель систематизує й доповнює результати роботи учнів, використовуючи наведений матеріал.

Додаткова інформація

Одним із вождів народного повстання був сільський староста Лю Бан. У 206 р. до н. е. він скинув останнього представника династії Цінь і заснував нову династію Хань, яка правила Китаєм від 207 р. до н. е. до 220 р. н. е. Серед найближчого оточення Лю Бана було багато вчених. За їхньою порадою він скасував криваві ціньські закони, припинив великі будівництва, які розорювали країну. Було звільнено велику кількість людей, перетворених на рабів за борги та злочини. Для селян Лю Бан у 20 разів зменшив розмір земельного податку. Народ отримав заповідні ліси, парки та водоймища, що раніше належали ціньським правителям.

Китайські імператори вважали, що всі сусідні народи мають підкорятися їм. Як тільки династія Хань зміцніла, її правителі розпочали завойовницькі походи проти степових кочівників — хунну (відомі в Європі під ім’ям гунів), а також проти гірських племен Індокитаю. Щоб приборкати кочівників, китайські правителі створили кінноту. А щоб жителям рівнин було легше триматися на коні, винайшли стремена. Завдяки цьому винаходу війни завершувалися перемогою Китаю та пограбуванням завойованих земель.

Під час одного із завойовницьких походів китайське військо досягло Фергани (місто в Середній Азії). У II ст. до н. е. був прокладений шлях із Китаю через Середню Азію та Персію до Середземного моря, який згодом дістав назву Великого Шовкового шляху. Цим шляхом із Китаю на Захід поставлялися шовк, порцеляна та інші ремісничі вироби високої якості. У зворотному напрямку завозилися коні, шерсть, пурпурові тканини, скло, ювелірні вироби. Завдяки цьому шляху в Китай було завезено люцерну, квасолю, гранат, виноград, горіх, шафран.

Однак проведення широких завойовницьких походів вимагало великих коштів. Податки й повинності швидко зростали та врешті досяглії величезних розмірів. Подушний податок стягувався навіть із дітей і старих. Це викликало масові випадки вбивства немовлят, хворих та немічних у бідняцьких сім’ях. Від непосильних податків багато селян тікало в ліси та гори й займалося розбоєм. У країні часто спалахували стихійні народні бунти. У 8 р. н. е. владу в Китаї силою захопив Ван Ман. Він пообіцяв народу повернення до давно минулих часів «золотого віку», коли не було ні багатих, ні бідних. Проте реформи Ван Мана зазнали невдачі.

3. Повстання «Червонобрових» і повстання «Жовтих пов'язок».

Падіння династії Хань

Розповідь учителя

У 18 р. н. е. через неврожай основні райони Китаю спіткав голод. У країні почалися заворушення. У голоді звинувачували Ван Мана. Невдовзі народне невдоволення переросло у велике повстання, яке охопило всю країну. Ватажок повстанців, готуючись до головного бою, наказав своїм воїнам пофарбувати брови в червоний колір, щоб відрізнити своїх від військ Ван Мана. Тому цей виступ дістав назву «повстанням “Червонобрових”».

У 23 р. н. е. повстанці заволоділи столицею царства Хань. Ван Мана та його родину було вбито. Імператором оголосили одного з нащадків династії Хань. Проте «Червоноброві» не змирилися із цим і вбили його, обравши царем бідного пастуха. Тим часом на сході Китаю імператором був проголошений ще один представник династії Хань. Між повстанцями та військами імператора боротьба тривала більше ніж два роки. «Червоноброві» зазнали поразки, і повстання було жорстоко придушене. У результаті загинула велика кількість населення Китаю.

У 184 р. н. е. в Китаї знову спалахнуло велике селянське повстання. На його чолі стояли три брати-ченці Чжан. Вони закликали скинути царство гноблення та побудувати «Жовте царство справедливості». Брати Чжан були популярні в народі, їх дуже поважали. Їх оголосили народними героями.

Повстанці пов’язували свої голови жовтими пов’язками на знак боротьби за встановлення «Жовтого царства справедливості». Тому це повстання увійшло в історію під назвою «повстання “Жовтих пов’язок”». Воно охопило майже всю східну частину Китаю. Війська повстанців брали штурмом міста, спустошували склади та приватні володіння, відпускали на волю в’язнів і рабів.

Цар кинув проти повстанців добірне військо, яке було навербоване переважно з кочівників. Ці воїни не знали, що таке милосердя, та в крові потопили повстання. На знак перемоги біля головних воріт столиці була складена величезна гора із сотні тисяч відрубаних голів повстанців. Але між переможцями розпочалася боротьба за поділ влади. Міжусобиці між ними завершилися крахом Ханьської імперії. У 220 р. н. е. вона розпалася на три царства.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ

Бесіда за запитаннями

1. Як і кому вдалося об’єднати весь Китай під своєю владою?

2. Яку назву мала перша імператорська династія Китаю?

3. Які реформи провів усередині країни Цінь Шіхуанді?

4. Коли виник Великий Шовковий шлях?

5. Як була встановлення династія Хань?

6. Назвіть найбільші народні повстання в Китаї за династії Хань.

7. Чому ім’я Цінь Шіхуанді стало ненависним у країні?

8. Чим правління династії Хань відрізнялося від правління династії Цінь?

9. Розкажіть про великі народні повстання в Китаї. Чим вони завершилися?

10. Як і з якою метою була побудована Велика Китайська стіна? Що вона собою являла?

11. Чи могли народні повстання в Китаї мати остаточний успіх? Як би виглядав цей успіх? Якою була б подальша доля Китаю? Обґрунтуйте свою точку зору.

12. Чи можна припустити, якими причинами були викликані завойовницькі війни Китаю? Чи були характерні завойовницькі війни для інших країн Стародавнього Сходу? Свою відповідь аргументуйте.

13. Яким було значення імперії Цінь для подальшого розвитку Китаю?

VI. ПІДСУМКИ УРОКУ

Учитель доручає учням самостійно, по черзі, висловити власну думку щодо того, чого вони навчилися та про що дізналися на уроці.

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацюйте матеріал відповідного параграфа підручника.№28,29 і відповісти на тести 

https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=393182

Культура Китаю(13.05; 18.05)

Мета. Ознайомити учнів із культурною спадщиною Давнього Китаю,удосконалювати навички інтерактивного вивчення нового матеріалу;показати неповторність і унікальність китайської культури. Розвивати вміння описувати пам'ятки культури та писемності,висловлювати власну думку,робити нескладні висновки,встановлювати причинно-наслідкові зв'язки. Виховувати повагу до культури інших народів.

Тип уроку. Урок засвоєння нових знань.

Обладнання:хрестоматія «Історія Стародавнього світу в літературних творах»,атлас, презентація «Культура Давнього Китаю»

Основні поняття:ієрогліфи,сейсмограф,порцеляна,акупунктура,цінь.

Епіграф уроку:

Хід уроку

І.Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань

1Які держави існували на території Китаю до ІІІ ст.?

2.Порівняйте Давньокитайські імперії Цінь та Хань.

3.Рокажіть про Китайську стіну.

4.Хто був засновником  даосизму?Конфуціанства?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Учитель. Китайська цивілізація вплинула на розвиток усіх народів Далекого Сходу. Китайська писемність стала основою писемності корейців, японців, в'єтнамців. Винаходи китайців стали здобутками всього людства.

Культура Китаю виявилась напрочуд життє­здатною. Навіть напади кочовиків, міжусобиці, повстання не здатні були зупинити її розвиток.

Сьогодні ми з вами спробуємо відчути на собі подих історії здійснивши подорож до Китаю.

ІV. Вивчення нового матеріалу

Учні отримали випереджальні завдання ,які збігаються із запитаннями,що розглядаються під час вивчення нового матеріалу.

Давайте з'ясуємо за що ми маємо бути вдячними китайцям. Учні називають відкриття зроблені в Давньому Китаї.

Шовківництво. Давні китайці відкрили світу найтоншу та міцну тканину, навчились розмоту­вати кокон тутового шовкопряду і ткати з ниток    шовк. Протягом 2 000 років (починаючи з IIст. до н. є.) Великим шовковим шляхом шовк доправляли з м. Шанхай в Китаї до м. Гадемаса в Іспанії.

Чай. У перекладі з китайської це слово означає    «молодий листочок». Китайці першими навчили­ся вирощувати чайні кущі й готувати корисний  , напій. Від них чайний кущ потрапив в країни Західної Європи. Англійська назва Китаю походить від слова «чай».

Порцеляна. У VIст. до н. є. китайські майстри винайшли порцелянову глину і почали робити з неї чашки й гарні вази. Порцелянову глину за­копували в землю на 40 років. Порцеляновий по­суд продавали на вагу золота, та й зараз він у ве­ликій ціні.

Папір. УІ ст. Цай Лунь винайшов спосіб, як ви­готовляти папір з кори дерев, коноплі, ганчір'я, старих , рибацьких сіток. Промасленим папером китайці заклеювали вікна в будинках, виготовля­ли парасольки, опахала; на ньому художники ма­лювали картини, робили шпалери. Також папір використовували для письма! Друкувати книжки китайці розпочали в IXст. На дерев'яних дошках вирізали ієрогліфи, вкривали їх фарбою та сильно притискали до листа паперу.

Порох. Китайці використовували його, як на війні, так и для феєрверків.

Китайцям також належить відкриття сірників.

Компас — спеціальне пристосування, яке вка­зує дорогу навіть у тумані. Це була колісниця з фігуркою людини, яка рукою показувала за­вжди в одному напрямку — на південь.

Сейсмограф — хитрий, розумний устрій для ви­значення землетрусу (під час землетрусу один з дракончиків впускав кульку в розкритий рот Жаби. Так визначали напрямок коливань земної кори).

Висновок. Як бачимо, у Давньому Китаї було винайдено чимало речей, якими ми користуємося й досі, а саме: шовк, чай, фарфор, порох, сірники, сейсмограф, компас, папір, парасольки, паперові гроші, друк книг.

Наукові знання Стародавнього Китаю

Наукові знання китайців стали відомі нам зі старо­давніх книг, що збереглися протягом чотирьох тися­чоліть. З цих книг ми знаємо про те, що китайські аст­рономи створили дуже точний календар. Чималих здобутків досягли стародавні китайці в астрономії.

Для спостере­ження за небесними світилами імператори наказували будувати пункти спос­тереження. Дані цих спостережень об'єднали в «Зірковий каталог Гань Ші». Вони вміли передбачати місячні і сонячні затемнення, навіть появу комет. Вони вперше виявили плями на Сонці. У документах описано 985 затемнень Сонця. Китайські астрономи розпочали вже в давнину описувати темні плями Сонця, польоти комет, навіть явища ме­теоритних дощів.

Всесвіт вони уявляли у вигляді яйця, усередині якого розташована Земля, подібно до жовтка в шкара­лупі. Зірки розташовані на внутрішніх стінках яйця, як на твердому небосхилі. Придворні астрологи складали гороскопи та інші астрологічні прогнози.

Китайці володіли також глибокими знаннями з ме­дицини, чудово знали властивості людського організ­му. Вони визначили на тілі людини біологічно активні точки, які підтримують здоров'я організму. Особли­вими голками лікарі вміли посилювати діяльність цих центрів. І в наш час медики використовують цей ме­тод лікування, який називається акупунктурою(гол­котерапією).

Місцевих общинних богів називали фанді. Вони давали родючість і були покровителями, захисниками корінного населення. Були в Китаї й чаклуни. За допомогою масок з чотирма очима, рогами (символ влади) виганяли нечис­ті сили.

Китайський народ накопичив також значні знання про сільське господарство, зокрема про землеробство. Збереглися книги, що містять відомості про розведен­ня шовкопрядів і вирощування чаю.

Значний обсяг знань з географії був накопичений китайськими мандрівниками й торговцями, які діста­валися країн на заході аж до Середземномор'я. Вони користувалися компасом,винайденим китайцями.

Розвивалась у Китаї й історія. Видатний історик Сима Цянь(145-86 рр. до н. є.) зібрав багато відомос­тей про минуле. Його роль у творенні історичної науки. Китаю така ж визначна, як роль Геродота серед греків. Він був найвидатнішим китайським істориком ,який жив наприкінці II - на початку І ст. до н.е. Його праця називається "Ші Цзі" ("Історичні записки"). Будучи державним чиновником, Сима Цянь об'їхав майже всю країну і зібрав багато писемних джерел. Він записував розповіді учасників і свідків недавніх історичних подій, а також усні оповіді про далеке минуле. У своїх "Історичних записках" Сима Цянь виклав історію Китаю від найдавніших часів до кінця II ст. до н.е.

Релігія і культура жителів Китаю відображала уяв­лення, погляди та вірування людей різних поколінь. Протягом багатьох століть китайська культура зберігала особливості в письмі, архітектурі, літературі, міфології.

Китайські математики знали десяткові дроби, вперше в історії винайшли від'ємні числа.

 Винаходи китайців

У Стародавньому Китаї був винайдений компас.

 Він складався з квадратної залізної пластинки та магнітної "ложки", яка вільно оберталася на відшліфованій поверхні пластинки. Ручка "ложки" завжди показувала на південь. У II ст. н.е. в Китаї був винайдений глобус.

Найважливішим винаходом китайців був папір.

 Його виготовляли з ганчірок, кори дерев та бамбука. У Китаї вперше навчилися виготовляти тонкі шовкові тканини. У давнину китайські лікарі рекомендували своїм хворим цілющий підбадьорюючий засіб – чай.

 Пізніше його почали вживати як напій.

Китайці винайшли порох. Вони його використовували для влаштування феєрверків на святах. У 134 р. н.е. вчений Чжан Хен винайшов перший у світі сейсмограф – прилад для визначення коливань ґрунту (землетрусів).

 Він був зроблений з латуні у вигляді бочки з 8 драконами на його поверхні. Дракони вказували на всі сторони світу, а довкола сиділи жаби з розкритими ротами. У пащі драконів було по кульці. Під час коливання ґрунту з пащі одного з драконів викочувалась кулька і падала в рот у жабі. Так визначався напрям центру землетрусу.

 Писемність

Писемність в Китаї виникла ще в сиву давнину (III тис. до н.е.) Археологи знайшли багато старовинних предметів з написами: це посуд, кістки для ворожіння, панцири черепах. В період правління династії Цінь було запроваджено єдине для всієї країни письмо. Воно дійшло до наших днів майже без змін. Своєрідна китайська писемність передає не звуки й слова, а зміст. За формою вона є ієрогліфічною. Кожен ієрогліф означав окреме слово. У давньокитайському письмі використовувалось близько 10 тис. ієрогліфів. 

Розділових знаків не існувало. Тому навчання грамоти вимагало багато часу й зусиль. Спочатку китайці писали на панцирах черепах, кістках тварин та на бронзовому посуді. Робили це за допомогою пензликів, червоною та чорною тушшю на дощечках з бамбука. Пензлик ще  вмочали в лак, виготовлений із соку дерева. За допомогою шкіряного чи шовкового шнурка бамбукові дощечки з'єднували в особливу книгу. Подібна книга могла займати цілий віз, а то й більше.

    Сам пензлик виготовляли з бамбука чи дерева, а стержень до нього — із шерсті тва­рин. Щоб гарно писати, людині потрібен відповідний емоційний та духовний настрій і багаторічні старання. Навчальний предмет каліграфія був обов'язковим у школах. Каліграфія -з грецького «красиве писання» — мистецтво красивого писання текстів. Досягло найвищого рівня в Китаї. Зображення знаків підкорено суворому правилу — кожен ієрогліф має вписуватися у квадрат. Є різні види китайських ієрогліфів. Спочатку знаки мали заокруглення, дуж­ки, потім їх замінили рисками та прямими лініями. Назва типу таких ієроглі­фів — «лішу». Сучасні народи Китаю користуються стилем «кайшу», що склався наприкінці правління Ханьської династії. Ієрогліфи писали стовпчиками згори донизу. Китайська каліграфія була справжнім мис­тецтвом, подібним до живопису. Першим талановитим майстром-каліграфом був Ван Сіджі (307-365 рр.)-його називали «богом каліграфії».

У наш час в Китаї складних ієрогліфів нагромадилося десятки тисячі. Тому зараз вивчити китайську грамоту складніше, ніж навчитися говорити. Але сучасні китайці не прагнуть перейти від ієрогліфів до алфавіту (більш простого письма). На це є дві основні причини. По-перше, прийшлося б переписати всю величезну китайську літературу. По-друге, вимова деяких слів у різних районах Китаю дуже відрізняється, хоч записуються вони однаково. Один і той самий ієрогліф читається на півночі чйі, а на півдні – те. Тому в українській мові з'явилось слово чай, а в мовах Західної Європи це слово вимовляється те чи ті.

У І тис. до н.е. китайці писали пензликом на дощечках з бамбука. Згодом китайці почали використовувати для письма шовкові стрічки. На них було зручно писати, але шовк на той час був дуже дорогим матеріалом.

Наприкінці І тис. до н. є. китайці навчи­лися виробляти папір з перетертої кори дерев, бамбука та ганчір'я. Папір був значно дешевшим за шовк та зручнішим, аніж бамбукові дощечки.

Виготовлення паперу в Китаї.

Спочатку бамбук (ганчірку чи кору дерева) вимочували у воді, щоб розм'якшити. Потім його подрібнювали і кип'ятили в казані, отримуючи таким чином паперову масу. В цю масу робітник занурював тонку сітку, на якій збирались у плівку волокна паперової маси. Сітку віджимали під пресом і сушили. Висушений аркуш паперу відокремлювали від сітки.

 Мистецтво.

Китайське мистецтво дуже цікаве. На шовкових тка­нинах китайські митці створювали живописні картини,які зберігали яскравий насичений колір протягом тися­чоліть. Вишукане художнє різьблення вражає тонкою майстерністю стародавніх ремісників, які працювали з таким твердим матеріалом, як нефрит.

Стародавні китайці досягли високої майстерності в обробці міді й бронзи. Про це свідчать матеріали археологічних розкопок. Бронзовий посуд прикрашався золотом, сріблом, коштовним камінням. На посудинах зображували сцени полювання і військових походів.

У Стародавньому Китаї будинки будували з дерева, і тому вони не збереглися до нашого часу. Проте до нас дійшли їх глиняні макети. Китайські архітектори створили своєрідний стиль багатоярусного будинку.

До нашого часу збереглися чудові рельєфи на надгробних кам'яних плитах. В основному на них зображувались картини жнив, полювання. Стіни склепів прикрашали похоронними фресками. На них зображувались побутові картини, наприклад виїзд на колісницях.

        Література Китаю в стародавні часи була багато­гранною. Різні епохи мали свої жанри: «Танська пое­зія», «Сунські рядки», «Юанські мелодії цю».

Першим збірником поезії була книга «Шіцзин» — «Книга пісень». Вона відома з ХІ-УІ ст. до. н. є. «Шіц­зин» має 305 пісень. Це пісні різних царств про наре­чену, про річку Хань, доброго правителя, весілля царівни, зірки, веселку тощо. Усі вони відображали життєві ситуації, страх людини перед силами приро­ди. Особливе місце займали народні пісні — «Чуци».

До нас дійшло багато пісень Стародавнього Китаю, які були записані в "Книгу пісень" (Шіцзін).

Ось одна з таких пісень: "Тріщать, тріщать коники, плигають, плигають коники. Не бачу коханого – серце в тузі б'ється. Та лише побачу його – серце одразу заспокоїться. Зійду на південну гору, зірву там папороть. Не бачу коханого – серце в тузі сумує, сумує. Та лише побачу його, та лише зустріну його – серце одразу радіє. Зійду на південну гору, нарву там дикої сочевиці. Не бачу коханого – моє серце болить від горя. Та лише побачу його, та лише зустріну його – серце одразу заспокоїться".З давньокитайської літератури

З учення Конфуція

«Хай батько буде батьком, син — сином, цар — царем, чиновник — чиновником, хай усе в цьому світі хаосу і мішанини стане на свої місця, усі знатимуть свої місця, права й обов'язки, робитимуть те, що їм належить. Упорядковане таким чином суспільство має складатися з двох категорій: верхів і низів — тих, хто думає і управляє, і тих, хто тру­диться і підкоряється».

У пісні царства Юн «Ти на щура поглянь...» зазначено: «Ти на щура поглянь — здаєть­ся шкурою. А у тебе немає ні вигляду, ні статури хорошої».

У розділі пісень про кохання зазначено: «Тиха, скромна, мила дівчино, ти будеш чолові­ку гідною дружиною».

У піснях царської столиці оспівується чи оплакується «Журба по чоловіку»: «На служ­бі у князя чоловік далеко — як, думаю, до нього не прагнути дружині».

У поетичних повчаннях звучить сповідь сина перед батьками:

Батько і мати народили мене, турботою оточили мене,

Вони обласкали, кормили мене,

Зростили мене, виховали мене.

..мій обов'язок перед ними, що виник у серці, як небо безмежне,такий же великий.

Інший вірш закликає:

Страх перед гнівом небес постійно май, віддаватися веселощам та грі не смій, бійся,що небо змінить всі долі людей де б ти не йшов, від нього не заховаєшся, ні!

Важливе значення в Стародавньому Китаї надавалося танцям і музиці. Китайці — дуже музикальний народ. Вони так люблять музику, що навчилися ще в далеку давнину робити музичні інструменти «восьми видів»: з каменю, шовку, бамбука, дерева, металу, шкіри, гарбуза й глини. Але королевою інструментів була цінь, на якій грали, легко доторкуючись кінчиками пальців до струн. Цінь нагадує наші цимбали. Сім струн символізували сім відомих китайцям планет. Китайці вважали, що людина ніколи не повинна розлучатися з цінь, бо її звуки допомагають удосконалювати розум і спрямовувати свої бажання на добро.

Фея грає на цінь

 Китайські церемонії

Усе життя стародавніх китайців визначалося складними й суворими прави­лами, обов'язковими для виконання. Кожен ретельно дотримувався правил по­ведінки: звернення молодшого до старшого, підлеглого до начальника, піддано­го до імператора чи вельможі супроводжувалося діями, які виконували в чіткій послідовності та по-особливому. Рухи при цьому мали бути плавними й урочис­тими. Навіть пиття чаю супроводжувалося певним обрядом — чайною церемоні­єю.

 Порушення обряду було ганьбою, свідченням невихованості й необізнаності, що принижувало і порушника, і присутніх.

Церемонії суворо закріплювали звичаї та традиції в суспільстві, підкреслю­вали нерівність між людьми.

ЦЕРЕМОНІЯ – прийнятий або встановлений порядок здійснення якого-небудь урочистого обряду,а також самообряд.

V. Узагальнення та систематизація вивченого

1. Назвіть галузі науки та культури, у яких стародавні китайці до­сягай успіхів.

2. Які винаходи китайців ви знаєте?

3. Охарактеризуйте китайську писемність.

4. Які жанри літературних творів Стародавнього Китаю вам відомі?

5. Відгадайте за визначенням поняття і терміни: а) філософське вчен­ня, що стало релігією; б) знак писемності Китаю; в) дотримання правил поведінки серед вельмож; г) винахід для мандрівників, торговців і географів;.

На жаль, у стародавні часи торгові та культурні зв'язки з країнами Європи розвивалися дуже повіль­но, інакше Європа на багато століть раніше ознайоми­лася б із культурним надбанням Китаю. Китайська цивілізація зробила величезний внесок у світову скарб­ницю культурних надбань, збагатила людство науко­вими й мистецькими витворами.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1) Опрацювати текст параграфа №30

 Тема: Практичне заняття: "Зіставити господарство, культуру населення Заходу і Сходу."(20.05)

 Стародавній Єгипет

• Створені чудеса світу, піраміди і сфінкс
• Збудовані чудові грандіозні храми й обеліски
• Створена розгалужена іригаційна система землеробства
• Накопичені значні наукові знання з медицини, астрономії, математики
• Створено ієрогліфічне письмо
• Винайдено папірус
• Виникли складна релігія і міфологія
• Зроблена спроба запровадити єдинобожжя

Дворіччя (Межиріччя, Месопотамія)

• Шумер — найдавніша цивілізація. Тут виникли найдавніші міста-держави
• Будівництво зиккуратів — храмів
• Створена розгалужена іригаційна система землеробства
• Записані перші закони
• Винайдено колесо
• Створено систему письма — клинопис
• Народилась література
• Виникли перші школи

Стародавній Ізраїль

• Сформувалась монотеїстична релігія
• Створено Старий Заповіт — перша частина Біблії
• Збудований Єрусалимський храм, який став взірцем «божественного міста»

Ассирія

• Перша могутня імперія Стародавнього Сходу, що трималась на військовій силі
• Мала наймогутнішу армію Стародавнього Сходу
• Створена значна бібліотека глиняних книг
• Розквіт монументального мистецтва
• Поява прямокутного планування міст

Персія

• Найбільша і наймогутніша імперія Стародавнього Сходу
• Будівництво царської дороги
• Створення першої державної пошти
• Створення релігії зороастризму

Лідія

• Початок карбування монет

Фінікія

• Створення першої абетки
• Винайдення пурпурової фарби, прозорого скла
• Розвиток мореплавства
• Колонізація Середземномор’я
• Заснування держави Карфаген

Стародавня Індія

• Міста з продуманим плануванням і життєзабезпеченням (водогін, каналізація)
• Санскрит — найдавніша збережена до наших днів форма колись єдиної індоєвропейської мови
• Створення однієї з найдавніших релігійних книг — Веди
• Виникнення буддизму — однієї з перших світових релігій
• Склалася варнова система поділу суспільства
• Вперше стали виготовляти тканини з бавовни, цукор — з цукрової тростини, використовувати прянощі й аромати
• Винайдення цифр, якими ми користуємося
• Винайдення гри у шахи

Стародавній Китай

• Створена могутня імперія Цинь
• Збудований Великий китайський мур
• Виникли морально-етичні вчення, релігії — даосизм, конфуціанство
• Винайдено шовк, папір, лак, компас, порох
• Стали вирощувати чай
• Застосування паперових грошей
• Був прокладений Великий шовковий шлях зі Сходу на Захід

Стародавня Греція

• Зародилась і розвилась багата міфологія
• Створені великі поеми «Іліада» та «Одіссея»
• Поліс — міська громада
• Вперше сформувались поняття «демократія» і «громадянин»
• Сформувався принцип, що всі закони однакові для всіх
• Дали приклади відданому і безкорисному служінню батьківщині
• Створені видатні зразки в архітектурі й скульптурі, які стали взірцями для наслідування наступних поколінь
• Зародилась філософія, як наука, й основи інших наук
• Зведені перші театри, народились перші трагедії і комедії
• Ораторське мистецтво
• Системи виховання
• Академія
• Стали проводитись Олімпійські ігри
• Внесок у розвиток воєнної справи
• Завоювання Александра Македонського
• Взаємодія грецької цивілізації і цивілізації Сходу, розквіт культури еллінізму
• Стародавній Рим
• Заклав підвалини сучасної західноєвропейської цивілізації
• Латинь
• Римське право
• Устрій республіки
• Ідеї та устрій імперії
• Початки міського самоврядування
• Мистецтво будівництва доріг і водогонів
• Елементи архітектури — арка, купол. Цемент
• Воєнне мистецтво
• Література, поезія та ораторське мистецтво
• Організація шкіл і виховання
• Рим — «вічне місто»
• Героїзм, зразки служіння батьківщині
• Християнство і церква

 Домашнє завдання: повторити №25-30 .

 Тема. Тематичне оцінювання за темою «Індія та Китай у давнину». Урок узагальнення.(25.05; 27.05)

Мета. Оцінити рівень навчальних досягнень учнів, систематизувати та узагальнити знання учнів з теми,розширити світогляд школярів;розвивати вміння застосовувати знання на практиці,працювати в групах. Виховувати пізнавальний інтерес до уроків історії , почуття зацікавленості , інтересу до культурних надбань народів світу.

 Виконати тести до 27 травня!!!

https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=1160246